Фарба темпера

Темпера

Темпера — одна з найдавніших технік живопису, яка використовує пігменти, змішані з водорозчинним сполучником.

Що таке темпера?

Класична темпера — це фарба, де пігмент змішується з яєчним жовтком (або цілим яйцем). Саме тому її часто називають яєчною темперою. Як сполучник можуть використовуватися й інші речовини: казеїн, гуміарабік, тваринний клей, молоко тощо.

Коротка історія

Темпера — одна з найстаріших фарб у світі. Її використовували ще в Стародавньому Єгипті та Греції. В Середньовіччі та ранньому Ренесансі вона була головним живописним матеріалом у Європі. Джотто, Боттічеллі, фра Анджеліко — всі вони працювали саме в техніці темпери. З XV–XVI ст. її поступово витіснила олійна фарба, але темпера ніколи не зникала повністю.

Різновиди темпери

Яєчна темпера — найкласичніша. Жовток розводять водою у пропорції 1:1, іноді додають кілька крапель оцту або олії для консервації. Дає дуже стійке, нестираюче покриття.

Казеїнова темпера — на основі молочного білка. Більш гнучка, використовувалась у настінному живописі.

Синтетична темпера — сучасний варіант, де сполучником слугують акрилові або полівінілові емульсії. Саме вона продається сьогодні у більшості магазинів — доступна і нешкідлива, але відрізняється від класичної яєчної за властивостями.

Клейова темпера — пігмент на тваринному або рослинному клеї. Широко використовувалась в іконописі та декоративному живописі.

Характеристики та властивості

Темпера сохне дуже швидко — буквально за лічені хвилини. Це одночасно і перевага, і складність: змішувати кольори безпосередньо на полотні важко. Після висихання фарба стає помітно світлішою — до цього треба звикати.

Поверхня матова, оксамитова. Правильно нанесена яєчна темпера надзвичайно довговічна — зберігається сотні і навіть тисячі років.

Темпера не є гнучкою, тому класична основа для неї — тверді панелі, дерево з гіпсовим або крейдяним ґрунтом. На тканині вона може з часом тріскатись.

Техніка роботи

Через швидке висихання художники традиційно працювали перехресним штрихуванням — накладаючи безліч тонких паралельних або схрещених ліній, щоб поступово набирати тон і об'єм. Це не імпровізаційна техніка — вона вимагає терпіння і чіткого планування.

Змішування кольорів відбувається оптично: шари прозорої темпери накладаються один на одного і дають складні, вібруючі відтінки. Деякі майстри комбінували темперу з олією — спочатку робили підмальовок темперою, потім лесирували олійними фарбами.

Темпера в іконописі

В українській традиції темпера — основна техніка іконопису. Іконописці використовували яєчну темперу на дерев'яних дошках, покритих левкасом (гіпсовий ґрунт на клею). Ця традиція жива донині і є важливою частиною українського культурного спадку.

Сучасне використання

Сьогодні темпера переживає відродження серед художників, які цінують її унікальні якості. Американський живописець Ендрю Уайєт прославився саме завдяки яєчній темпері. У школах і дитячих студіях широко використовується синтетична темпера як доступний і нешкідливий матеріал.

Темпера найбільше схожа на гуаш — обидві матові, непрозорі, швидко сохнуть і розводяться водою. Але є важливі відмінності.

Порівняно з гуашшю темпера твердіша після висихання, не розмокає від вологи і значно довговічніша. Гуаш можна переписати поверх, темпера ж утворює міцну плівку.

Порівняно з акрилом темпера також матова і швидко сохне, але акрил гнучкіший, водостійкий після висихання і добре лягає на будь-яку поверхню. Акрил більш пластичний у роботі — його легше змішувати і виправляти. Темпера крихкіша.

Порівняно з аквареллю — це майже протилежності. Акварель прозора, "мокра", живе завдяки просвічуванню паперу. Темпера непрозора і працює шарами зверху вниз. Хоча обидві розводяться водою і вимагають планування.

Порівняно з олією темпера сохне в тисячу разів швидше, не має запаху, не жовтіє з часом. Олія дозволяє довго працювати з вологою фарбою, змішувати прямо на полотні — темпера цього не дає.

Коротко: якщо ти вмієш працювати з гуашшю — темпера буде зрозумілою, але вимагатиме більшої точності і терпіння.