Чи варто навчатись в художці?

Якщо ви хочете отримати корочку, а також щоб інші заздрили/кайфували від вас — так.

Але також варто розуміти що у частині художніх шкіл відсутнє навчання чомусь.

Дивіться на рекомендації, запитайте у ваших знайомих чи навчають там різним технікам, чи розповідають хоч про щось? Адже є школи, де вам просто скажуть "сідай і малюй, купуєш у нас папір, малюєш своїми фарбами" і вас нічому не навчать.

Чому розтушовка олівцем та біла акварель забороняються

Чому забороняють розтушовку олівцем:

1. Це не академічно - у класичній школі тон набирається штрихуванням, а не розтиранням

2. Втрата контролю - розтушовка дає брудний, нерівномірний тон, замість чистого градієнта

3. Псує фактуру паперу - олівець вбивається в папір, створює жирні плями

4. Ховає помилки замість виправлення - студент не вчиться правильно будувати тон

5. Це лінощі - штрихування вимагає дисципліни і розуміння форми, розтушовка - "легкий шлях"

6. Виглядає аматорськи - у професійному рисунку видно культуру штриха

Чому забороняють білу фарбу в акварелі:

1. Акварель - це прозорість - основний принцип: світло йде від паперу, а не від фарби

2. Білила роблять акварель гуашшю - втрачається легкість і свіжість

3. Плануй світло заздалегідь - треба вчитися залишати білий папір, а не виправляти зверху

4. Білила дають бруд - змішуючись з іншими кольорами, створюють каламутність

5. Це тест на майстерність - вміння працювати без білил показує справжнє розуміння техніки

6. Традиція класичної школи - "так робили старі майстри"

Іронія: Після випуску всі користуються і розтушовкою, і білилами, як їм зручно 

Академічні секретики

Академічні секрети та прийоми, які передаються з покоління в покоління:

Пошук центру та побудова композиції:

1. "Хрестик" для центру - діагоналі від кутів до кутів, де перетинаються = геометричний центр аркуша

2. "Бантик" для симетрії - коли малюєш симетричний об'єкт (ваза, голова), проводиш вісь симетрії, від неї відмірюєш однакові відстані

3. Метод "візирування" - олівець на витягнутій руці як лінійка, закриваєш одне око, вимірюєш пропорції

4. "Правило третин" - ділиш аркуш на 9 частин (3×3), важливі елементи розміщуєш на перетинах ліній

Побудова та конструкція:

5. "Наскрізна форма" - малюєш об'єкт так, ніби він прозорий, бачиш всі грані (куб, циліндр крізь стіни)

6. "Конверт" для еліпсів - вписуєш еліпс (верх циліндра/вази) в прямокутник або ромб, щоб не скривити

7. "Промацування форми" - легенькі лінії по формі об'єкта, щоб відчути об'єм

8. Метод Дюрера (сітка) - ділиш натуру та папір на однакову сітку, переносиш по квадратах (але це "майже читерство")

Робота з тоном:

9. "Прищур" - примружуєшся, дивлячись на натуру, щоб побачити основні плями світла-тіні без деталей

10. "Від загального до часткового" - спочатку великі тональні плями, потім деталі, а не навпаки

11. "Рефлекс завжди темніший за світло" - навіть якщо здається інакше

12. "Тримай тон в тіні" - в тіні не можна робити контрастні деталі

Штрихування:

13. "Штрих по формі" - лінії йдуть по поверхні об'єкта (на кулі - дугами, на циліндрі - вертикально)

14. "Перехресне штрихування" - шари штрихів в різних напрямках для глибокого тону

15. "Не замикай контур" - де світло переходить в фон, лінію розриваєш, щоб "повітря" було

Хитрощі та лайфхаки:

16. Дзеркало - перевертаєш роботу або дивишся в дзеркало, відразу видно всі помилки

17. "Відійди подивитись" - з відстані краще видно цілісність

18. Папір під руку - щоб не розмазувати графіт, кладеш чистий аркуш під долоню

19. "Перевірка вертикалі/горизонталі" - олівець вертикально/горизонтально перед очима, порівнюєш з лініями на натурі

20. Калька для перенесення - "офіційно" не схвалюється, але всі використовують для фінальних робіт

Анатомічні секрети:

21. Правило семи голів - ідеальна фігура = 7-8 голів у висоту

22. Очі на середині голови - новачки завжди малюють їх вище

23. Вухо від брови до носа - висота вуха дорівнює відстані від брови до кінчика носа

24. Лікті на рівні талії - коли руки опущені

Заборонені прийоми (але всі роблять):

25. Калькування - "це не навчання!", але для чистової роботи - ок

26. Фотореференси - "тільки з натури!", але вдома всі малюють з фото

27. Лінійка - "на око!", але для архітектури можна

28. Ластик-клячка як білила - легенько вибираєш світло на тоні

Філософія викладачів:

29. Не бачиш цілого! - універсальна фраза на всі випадки

30. Малюй не те, що знаєш, а те, що бачиш - мозок обманює, треба дивитись по-справжньому

31. 1000 годин практики - щоб навчитись малювати, треба намалювати купу сміття

Бренди vs економія: маркери проти ручок

Художній батл на мінімалізмі: дешеві мультиручки проти однієї синьої кулькової та дорогих маркерів — як це стало мемом 2024–2025 років

У світі сучасного арту, де ентузіасти витрачають тисячі гривень на професійні набори маркерів типу Copic, Ohuhu чи Prismacolor, з'явився тренд, який перевернув уявлення про "необхідне обладнання". Це змагання художників, де акцент не на розкоші, а на креативності з мінімальними засобами. Тренд став вірусним мемом, зібравши мільйони переглядів на TikTok, Instagram та YouTube, і підкреслює ідею: "Не інструмент малює, а майстерність".

Формат змагань сформував чіткі "фракції", кожна з яких відстоює свій підхід:

- «Елітаріум» — художники з розкішними сетами з 72–358 кольорів маркерів, спеціальним папером, блендерами для змішування та рефілами. Їхній арсенал коштує від 5 000 до 50 000 грн, а девіз: "Кольорова гама — ключ до реалізму".

  

- «Мультиручкові мінімалісти» — група, яка використовує дешеві мультиручки (наприклад, з AliExpress чи місцевих канцелярських магазинів за 50–200 грн), що містять 8–12 кольорових стрижнів. Вони демонструють, як з обмеженою палітрою можна створити нескінченні відтінки через змішування, штрихування та нашарування. Девіз: "12 кольорів у одній ручці замінять купу маркерів за тисячі — економія та креативність у дії".

  

- «Синя секта» — найекстремальніша фракція. Лише одна дешева синя кулькова ручка (типу Bic чи звичайної "писарки" за 5–20 грн). Тут усе будується на техніках штрихування, крос-хетчингу та градаціях натиску, без жодних кольорів. Вони збирають найбільше шуму, бо доводять: навіть монохром може перевершити повнокольоровий арт.

Витоки тренду

Усе почалося наприкінці 2023 – початку 2024 року з челенджів на TikTok під хештегами #multipenchallenge, #onepenart та #bluepenvsmarkers. Спочатку це були прості порівняння: художник малює той самий мотив спочатку дорогим набором маркерів, потім мультиручкою, а наостанок — однією синьою ручкою. Але швидко тренд еволюціонував у повноцінні "батли":

- Один творець намалював реалістичний пейзаж з 12-колірною мультиручкою, показуючи, як базові кольори (червоний, синій, жовтий плюс кілька нейтральних) через нашарування дають сотні відтінків — без потреби в дорогих блендерах.

- Інший відтворив портрет знаменитості однією синьою ручкою, використовуючи лише лінії для передачі тіней та текстур.

- Треті проводили "A/B-тести": ліворуч — маркери за 10 000 грн з плавними градієнтами, праворуч — мультиручка за 100 грн з подібним ефектом, або синя ручка з гіпердеталізацією.

Відео часто супроводжувалися мемними підписами: "Купив маркери на зарплату vs знайшов мультиручку в шухляді vs позичив синю ручку в сусіда. Хто виграв?"

Чому це стало мемом

Тренд чіпляє через кілька факторів:

1. Економічний акцент — у часи, коли арт-матеріали дорожчають, мультиручкові мінімалісти показують, як заощадити: "Навіщо 200 маркерів, якщо 12 стрижнів у ручці дають ті ж відтінки через змішування?"

   

2. Демократизація арту — це мотивує новачків: не потрібно інвестувати тисячі, щоб створювати круто. Синя ручка стає символом "чистої майстерності" без "читів" у вигляді кольорів.

   

3. Тролінг еліти — коментарі повні жартів над "маркерними аристократами": "Ти витратив 15к на Copic, а я з мультиручкою за 38 грн намалював краще. Економія level 100".

   

4. Технічна глибина — з мультиручками акцент на змішуванні кольорів вручну (наприклад, жовтий + синій = зелений у різних пропорціях), що імітує дорогі маркери. З синьою ручкою — фокус на оптичних ілюзіях через штрихи.

   

5. Вірусність — абсурдні порівняння генерують реакції: "Це 不可能" (неможливо), "Зламано систему" чи "Поверніть мені гроші за мої маркери".

Типові реакції в коментарях (2025–2026)

- "Мультиручка — це cheat code для бідних художників 😂"

- "Синя ручка: я не колір, я — емоція. Маркери: я — банкрутство"

- "Покажи те саме з 4-колірною ручкою з шкільного пеналу!"

- "Купив Ohuhu за 5к, а тепер соромно — мультиручка робить те ж саме"

- "Це мем року: еліта vs реальність"

Підсумок

До початку 2026 року цей мем перетворився на глобальний рух у художніх спільнотах, особливо в інших країнах, де економія актуальна. Він не лише розважає, а й навчає: справжня креативність не в ціні інструментів, а в умінні їх використовувати. Мультиручкові мінімалісти доводять, що обмежена палітра стимулює винахідливість, а "Синя секта" — що монохром може бути потужнішим за веселку.

Наступного разу, коли подумаєте про новий набір маркерів, візьміть дешеву мультиручку чи звичайну синю — і перевірте себе. Бо в кінці дня, мем правдивий: мистецтво в руках, а не в гаманці.

Преміум клас для лінерів, маркерів та олівців

Актуальний (станом на 2025–2026 роки) список преміум-класу інструментів серед лайнерів (fineliners), маркерів та кольорових олівців, які найбільше поважають професійні художники, ілюстратори та дизайнери.

Категорія

Топ преміум бренди/моделі

Чому вважаються преміум-рівнем Приблизний ціновий рівень (за 1 шт / маленький набір)

Лайнери (Fineliners / Лінери)

Sakura Pigma Micron

Золотий стандарт світу, архівна якість, не вицвітає 100+ років 80–140 грн

Faber-Castell Pitt Artist Pen / Pitt Pen

Пігментні чорнила, дуже стійкі, ідеальні для змішування з маркерами 110–180 грн

Copic Multiliner (особливо SP-версія) | Змінні наконечники + змінний картридж, найдорожчий преміум 220–450 грн

Staedtler Pigment Liner

Дуже популярний серед архітекторів та ілюстраторів, відмінна точність 90–150 грн

Uni Pin / Tombow Fudenosuke (для каліграфії)

Японська якість, дуже тонкі та точні 80–160 грн

Алкогольні маркери (Artist grade)

Copic Ciao / Sketch / Original

Король професійних маркерів, безшовний блендинг, 500+ кольорів 180–320 грн / 12 шт ~2500–3800 грн

Chartpak AD Markers

Класика архітектурного рендеру, дуже насичені кольори 250–380 грн

Shinhan Touch Twin / Touch Brush

Найкращий корейський аналог Copic, відмінна якість + ціна 140–240 грн

Letraset ProMarker / Promarker Brush (нові версії)

Дуже хороший блендинг, трохи доступніший за Copic 130–220 грн

Кольорові олівці

Faber-Castell Polychromos

Найпопулярніші преміум-олівці у світі, масло+віск, металеві корпуси / 12 шт ~1800–2400 грн, 120 шт ~14–18 тис. грн

Caran d’Ache Luminance

Найкраща світлостійкість у світі (IV клас), м’які, насичені 12 шт ~3000–4200 грн

Derwent Lightfast

Найвища світлостійкість за ASTM, дуже пігментовані — 12 шт ~2200–3000 грн 

Prismacolor Premier (USA)

Найм’якші та найяскравіші, але менш світлостійкі — 12 шт ~1200–1800 грн

Caran d’Ache Pablo

Трохи твердіші за Luminance, але відмінна точність 12 шт ~2400–3200 грн

Короткий рейтинг «преміум-класу» 2025–2026 за думкою художників

Лайнери

1. Sakura Pigma Micron  

2. Copic Multiliner SP  

3. Faber-Castell Pitt Artist Pen

Спиртові маркери

1. Copic Sketch/Original  

2. Shinhan Touch Twin  

3. Chartpak AD

Кольорові олівці

1. Caran d’Ache Luminance  

2. Faber-Castell Polychromos  

3. Derwent Lightfast  

4. Caran d’Ache Pablo / Prismacolor Premier (на 4-5 місці, художники й досі сперечаються)

Якщо бюджет дозволяє — більшість професійних художників обирають комбінацію  

Sakura Micron / Pitt + Copic Sketch + Polychromos або Luminance.

Чому Koh-I-Noor та слоник

Багато художників (особливо ті, хто працює в графіці, реалістичному малюнку та академічному рисунку) досі обирають саме олівці Koh-I-Noor (жовті 1500 або серію Toison d'Or) та легендарний ластик «Слон» з кількох дуже практичних і перевірених часом причин.

Чому саме олівці Koh-I-Noor так люблять

Ось головні переваги, які часто називають художники:

- Дуже стабільна якість грифеля — майже не трапляється «пісочок», твердих включень чи раптових перепадів твердості в одній партії

- Широка лінійка градацій (від 10H до 8B або навіть 12B у деяких серіях) — дозволяє робити дійсно тонкі переходи

- М'яке, «маслянисте» ведення — особливо помітно в м'яких градаціях (2B–8B), приємніше, ніж у багатьох дорожчих конкурентів

- Відмінне співвідношення ціна/якість — професійна якість за ціною в 2–4 рази нижчою, ніж у преміум-брендів типу Faber-Castell 9000 чи Derwent

- Жовтий корпус — став своєрідною «візитівкою» багатьох художників, викликає ностальгію і впізнаваність

Ластик «Слон» (Elephant) — чому його обожнюють

Цей маленький білий прямокутник зі слоником насправді є одним з найкращих м'яких каучукових ластиків для художньої графіки навіть у 2026 році.

Основні причини популярності:

- Виготовлений з натурального каучуку (не ПВХ) — дуже м'який і делікатний до паперу

- Майже не залишає слідів і не розмазує графіт (навіть при сильному натисканні)

- Добре стирає дуже м'які олівці (6B–8B) і при цьому не кришиться в пил

- Не дряпає і не «здирає» поверхню ватману/акварельного паперу

- Працює роками — не твердіє з часом, як багато сучасних синтетичних ластиків

- Просто культовий — існує з 1896 року, це один з найстаріших незмінних дизайнів у світі канцелярії

Багато художників кажуть так:  

«Koh-I-Noor 1500 + Слон — це такий собі must-have набір, з яким можна спокійно виходити на іспити, пленер чи просто малювати щовечора. Дорогими олівцями можна досягти кращого результату, але різниця часто не варта різниці в ціні ×10».

Тому якщо ви бачите художника, у якого на столі лежать саме жовті Koh-I-Noor і білий слоник — знайте, це, швидше за все, дуже практична і досвідчена людина.

Чому художники обирають саме ватман

Ватман — це один з найбільш універсальних і доступних матеріалів для художників, дизайнерів та всіх, хто займається творчістю. Він часто асоціюється з великоформатним папером (наприклад, формату A1 або A0), але його властивості роблять його придатним для широкого спектру художніх інструментів. Давайте розберемо, чому ватман можна вважати "універсальним солдатом" у світі паперу і як він допомагає заощадити на дорогих преміум-варіантах.

 Що таке ватман і його основні характеристики

Ватман (або ватманський папір) — це щільний, гладкий папір, виготовлений з високоякісної целюлози, часто з додаванням бавовни або інших волокон для міцності. Його щільність зазвичай становить 150–300 г/м², що робить його стійким до деформацій. Походження терміну пов'язане з англійським виробником James Whatman, але в сучасному розумінні (особливо в Україні) це загальна назва для технічного малювального паперу. Він білий, з гладкою або злегка текстурованою поверхнею, не жовтіє з часом і добре тримає форму.

Універсальність для художніх інструментів

Ватман ідеально підходить практично для будь-яких художніх засобів завдяки своїм властивостям: він вбирає чорнило рівномірно, не розмокає від води (якщо не переборщити), стійкий до стирання і дозволяє багатошарову роботу. Ось як він працює з різними інструментами:

- Олівці та графіт: Гладка поверхня забезпечує чіткі лінії без розмазування. Ви можете шліфувати, стирати і наносити шари, не пошкоджуючи папір. Ідеально для ескізів, портретів чи технічних креслень.

  

- Маркери, фломастери та туш: Ватман не пропускає чорнило на зворотний бік (на відміну від звичайного офісного паперу), тому підходить для ілюстрацій, коміксів чи каліграфії. Алкогольні маркери (наприклад, Copic) не розтікаються, а водні — вбираються рівно.

- Акварель та гуаш: Хоча ватман не є спеціалізованим акварельним папером, його щільність дозволяє працювати з водними фарбами без сильного викривлення. Для кращого ефекту можна злегка змочити поверхню або використовувати ґрунт, але навіть без цього він витримує легкі акварельні техніки, як "мокре по мокрому".

- Акрил та олійні фарби: Папір стійкий до олій і не розшаровується. Для олійної техніки ватман можна використовувати як тимчасову основу перед перенесенням на полотно, а для акрилу — для швидких етюдів.

- Пастель, вугілля та сангіна: Текстурована сторона (якщо є) добре тримає пігмент, дозволяючи розтушовку пальцями чи інструментами. Він не кришиться і не рветься під тиском.

- Інші інструменти: Підходить для колажу, трафаретів, цифрового друку (якщо потрібно надрукувати ескіз) чи навіть для змішаних технік, як комбінація олівця з аквареллю. Ватман витримує клей, ножиці та навіть легке тиснення.

Завдяки цій універсальності ватман часто використовують у школах мистецтв, архітектурних бюро та хобі-студіях. Він не вимагає спеціальної підготовки, як деякі преміум-папери, і дозволяє експериментувати без страху зіпсувати матеріал.

Чому ватман може замінити дорогий преміум-папір

Преміум-папір (наприклад, від брендів Arches, Fabriano чи Canson) коштує значно дорожче — аркуш A1 може обійтися в 100–500 грн, тоді як ватман — від 20–50 грн за аналогічний формат. Ось чому ватман є економічною альтернативою:

- Ціна vs. якість: Ватман пропонує 80–90% функціональності преміум-паперу за 20–30% ціни. Для початківців чи аматорів різниця в текстурі чи вбирання не критична, а для професіоналів він підходить для чорнових робіт, ескізів чи тренувань. Замість купувати дорогий акварельний блокнот, ви можете взяти ватман і самостійно нарізати його на потрібні розміри.

- Доступність і багатофункціональність: Ватман легко знайти в будь-якому канцелярському магазині чи онлайн (наприклад, на Rozetka чи OLX в Україні). Він замінює кілька типів паперу: не потрібно купувати окремо для олівця, маркерів чи фарб. Це заощаджує не тільки гроші, але й місце в студії.

- Екологічність і довговічність: Багато преміум-паперів імпортуються, що додає витрат на доставку. Ватман часто виробляється локально (наприклад, в Україні чи Європі), і він архівний — не жовтіє, не вицвітає. Для робіт, які не йдуть на виставку, це ідеальний варіант, бо витримує зберігання роками.

- Практичні поради для економії: Якщо ви хочете "підвищити" ватман до преміум-рівня, нанесіть ґрунт (наприклад, акриловий) для кращого зчеплення фарб. Для великих проджектів купуйте рулони ватмана — це ще дешевше. Художники часто відзначають, що на ватмані можна досягти професійних результатів, якщо освоїти техніку, а не покладатися тільки на матеріал.

Проблема сучасних розмальовок

Ці проблеми сучасних розмальовок (особливо в Україні та на мас-маркеті) дійсно дратують багатьох любителів, і вони повторюються знову й знову. Давайте розберемо 3 пункти по черзі, чому так відбувається і чи є якісь реальні шляхи змін.

1. Ейджизм: "для дітей", хоча насправді для будь-якого віку (або навіть adult)

Це класичний маркетинговий трюк і залишок стереотипів.  

Багато видавництв (особливо локальних чи бюджетних на Prom/Rozetka) пишуть "для дітей" або "дитяча розмальовка", бо:

- це простіше продається — батьки купують швидше,

- асоціюється з "безпечним" і "невинним" дозвіллям,

- уникають потенційних скарг чи цензури (навіть якщо малюнки складні мандали чи фентезі).

Водночас англійською часто пишуть "for adults and kids" або "all ages", бо західний ринок давно прийняв, що антистрес-розмальовки — це для дорослих (з 2015–2016 бумом Johanna Basford тощо).  

В Україні це ейджизм у чистому вигляді: дорослим соромно купувати "дитячу" річ, хоча малюнок може бути дуже детальним і терапевтичним. Багато хто в коментарях на форумах і в групах пише саме про це — "чому не можуть написати 'антистрес для дорослих'?".

2. Відсутність чесного фото з олівцями на обкладинці + пояснень про папір, інструменти та чому олівці

Це одна з найбільших "пасток" для покупця.  

Видавці/селф-паблішери часто показують на обкладинці:

- або готовий розфарбований зразок (маркерами або цифрово),

- або просто чорно-білий контур без інструментів.

Чому не кладуть фото з кольоровими олівцями поруч з відкритою сторінкою (щоб видно було тонкість паперу)? Бо:

- це "псує" естетику — виглядає менш "преміум",

- розкриває правду про bleed-through,

- олівці — найдешевший і найпоширеніший інструмент, тому акцент на них невигідний для продажу маркерів/акварелі.

Більшість не додає інструкцій по кольорам (палітри, градієнти) чи пояснень, бо це вимагає додаткової роботи дизайнера. А "чому всі рекомендують олівці" — бо на тонкому папері (80–120 г/м²) вони майже не просочуються, тоді як фломастери — так. Але чесно про це кажуть рідко, бо це зменшить продажі.

3. Відсутність маркування щільності паперу — і чи може бути закон?

На жаль, в Україні немає обов'язкового закону про маркування щільності паперу саме для книг чи розмальовок.  

Законодавство регулює:

- гігієнічні вимоги до дитячої друкованої продукції (наказ МОЗ №13 від 2007),

- загальні стандарти пакування/маркування товарів,

- ДСТУ на папір (наприклад, ДСТУ EN 20534:2005 про визначення щільності),

але ніщо не зобов'язує видавця вказувати г/м² на обкладинці чи в описі для кінцевого споживача.  

Це вважається технічною характеристикою, яку вказують у специфікаціях для друкарень, але не для покупця. Багато країн (США, ЄС) теж не мають такого обов'язку — тільки преміум-видавництва (ColorIt, Johanna Basford Artist Edition) самі пишуться "heavy paper 160–200 gsm", "marker friendly" тощо, бо це їхня конкурентна перевага.

Щоб це змінилося на рівні закону — потрібна ініціатива від споживачів (петиція, звернення до Держпродспоживслужби чи МОЗ), але поки що це малоймовірно, бо ринок розмальовок не критичний.

 Що робити зараз (практичні поради для України)

- Шукайте чесні видання — на Prom/Akvarel.com іноді пишуть "для маркерів" або "щільний папір" (перевіряйте відгуки!).

- Преміум-імпорт — ColorIt, Dover Publications Artist's — товстий папір, односторонній друк.

- Самостійний друк — найкращий спосіб уникнути обману: PDF → друк на 160–250 г/м² marker paper (Bristol, Canson, Xpress-it — в Акварель, Час-Пік, копі-центрах Білої Церкви).

- Групи та спільноти — в групах "Розмальовки антистрес Україна" люди діляться реальними фото своїх книг з маркерами, показують bleed-through і радять, що купувати.

Якщо багато хто почне писати відгуки з фото "тонкий папір + bleed" і вимагати чесності — видавці з часом змушені будуть реагувати. А поки що найкращий захист — знати правду і обирати розумно.

Як з'явилася перша розмальовка?

Перша ідея для розмальовок була створена для аристократії.

Перші ідеї розфарбовування в 17–18 століттях були зовсім не дитячими іграми, як сьогодні, а серйозним освітнім та аристократичним заняттям для дорослих (переважно шляхти, джентльменів та леді). Це був спосіб розвивати художні навички, тренувати руку, око та пам’ять, а також демонструвати освіченість і витонченість.

17 століття — початки: карти та «модне» ручне розфарбовування

Усе почалося з друкованих гравюр та карт, які виходили чорно-білими (бо кольоровий друк був дуже дорогим і рідкісним). Багаті люди купували такі видання і розфарбовували їх вручну аквареллю чи іншими фарбами.

Найвідоміші приклади:

- 1612–1622 роки — поема Michael Drayton «Poly-Olbion» з фантастичними гравюрними картами Англії (з морськими чудовиськами, німфами, королівськими фігурами). Історики зазначають, що стало модним самостійно розфарбовувати ці карти — це вважалося витонченим хобі аристократів.

- 1634 рік — книга Henry Peacham «The Compleat Gentleman» (повний джентльмен) прямо радить молодим дворянам займатися розфарбовуванням карт та маленьких таблиць країн: «практика руки швидко навчає розум і міцно закріплює пам’ять». Автор обіцяє, що за два тижні можна навчитися.

Це не були повноцінні «розмальовки», але саме тоді з’явилася ідея: чорно-білий контур + ручне додавання кольору = корисне заняття для розвитку.

 18 століття — справжні «попередники розмальовок» з інструкціями

У 18 ст. ідея стає більш системною: видають спеціальні книги з контурними гравюрами + детальними інструкціями, як саме фарбувати, які кольори змішувати, щоб було «як у природі».

Найяскравіший приклад — 1760 рік, Лондон, видавець Robert Sayer — книга «The Florist» («Флорист»).  

- 60 гравюр квітів (по місяцях цвітіння).  

- Точні описи кольорів кожної рослини.  

- Покрокові інструкції з змішування фарб (наприклад, «gall-stone brown», «sap-green» + «carmine»).  

- Призначена «для використання та розваги джентльменів і леді, які цікавляться цим мистецтвом».

Це була одна з перших справжніх «дорослих розмальовок» —  для навчання точному ботанічному малюнку та акварелі.

Коротко підсумовуючи:  

У 17 столітті — це було модне хобі аристократів (розфарбовування карт і гравюр для розвитку навичок).  

У 18 столітті — з’явилися перші спеціалізовані книги з інструкціями (як «The Florist» 1760), де розфарбовування стало частиною освіти та витонченого дозвілля.  

Лише в 19 столітті (здешевлення друку + розвиток дитячої освіти) це перейшло до дітей і стало масовим явищем. Тож сучасні дорослі розмальовки для антистресу — це повернення до витоків 300-річної давнини! 

Першу сучасну дитячу розмальовку (у тому вигляді, який ми знаємо сьогодні — книга з чорно-білими контурними малюнками для самостійного розфарбовування) винайшла не одна людина, а видавництво McLoughlin Brothers (США) у співпраці з відомою ілюстраторкою Kate Greenaway.

Це сталося приблизно 1879–1880 роках, коли вийшла книга «The Little Folks' Painting Book» («Книжка для малювання маленьких людей»).

Ось як це виглядало і чому саме тоді:

- До 19 століття були лише поодинокі «книги для навчання малюванню» для дорослих або аристократів (наприклад, 1760 рік — The Florist з інструкціями як правильно фарбувати квіти, або ще раніше — карти та ілюстрації 17 століття, які модно було розфарбовувати вручну).

- Але справжній прорив стався завдяки винаходу літографії (кінець 18 — середина 19 ст.), яка дозволила дешево друкувати велику кількість кольорових і контурних ілюстрацій.

- McLoughlin Brothers скористалися цим і видали масову книгу з простими, контурними малюнками (казкові герої, феї, тварини, квіти), які супроводжувалися віршами та малими історіями.

Коротко кажучи:  

Хоча ідеї розфарбовування з’явилися ще в 17–18 ст. (для дорослих і навчання), першу масову дитячу розмальовку, яка запустила моду на них у всьому світі, створили саме McLoughlin Brothers у 1879–1880 роках.

Що з'явилося раніше: маркери чи фломастери?

Першими з'явилися саме маркери (у сучасному розумінні — товсті фломастери з фетровим/повстяним наконечником для маркування різних поверхонь).

Ось коротка хронологія, щоб було зрозуміло:

- 1910 — перший патент на felt-tip marking pen (маркер з фетровим наконечником) — Lee Newman  

- 1944 — вдосконалений патент на «marking pen» — Walter De Groft (майбутній предок Sharpie)  

- 1952–1953 — перший по-справжньому масовий і зручний маркер — Magic Marker від Sidney Rosenthal (саме з цього моменту маркери стали популярними)  

- 1960–1962 — Японія випускає перші сучасні тонкі кольорові фломастери з нейлоновим/волокнистим наконечником (Yukio Horie, Pentel та інші). Саме тоді у світі починається справжній бум «фломастерів» для малювання та письма на папері.

Коротко і просто:

Маркери → спочатку грубі, товсті, для маркування ящиків, плакатів, будь-яких поверхонь (1950-ті)  

Фломастери → тонші, кольорові, для малювання, письма (масово з 1960-х)

Тому правильна відповідь:  

Спочатку з'явилися маркери, а потім — фломастери

Слово «фломастер» стало загальним для всіх, але історично маркери були першими на 10–15 років.

Як прийшли до виготовлення маркера?

До виготовлення сучасного маркера (того самого товстого фломастера для будь-яких поверхонь) люди прийшли поступово, через низку винаходів і експериментів. Ось як це відбувалося насправді:

Ключові етапи розвитку

1. 1910 рік — Lee Newman (США) отримав перший патент на felt-tipped marking pen  

   Це був простий циліндр з чорнилом, до якого прикріпили повстяний (фетровий) наконечник. Ідея вже була, але пристрій був примітивним і не пішов у масове виробництво.

2. 1926 рік — Benjamin Paskach запатентував «fountain paintbrush»  

   Губчастий наконечник + різні кольори фарби. Це вже ближче до маркера, але все ще не зручно і не популярно.

3. 1944 рік — Walter J. De Groft запатентував «marking pen»  

   Чорнило в рідкому вигляді в корпусі + фетровий наконечник. Саме цей патент згодом став основою для знаменитого Sharpie (який вийшов у 1964 році).

4. 1952–1953 роки — справжній прорив: Sidney N. Rosenthal (США)  

   Він випадково (або з цікавості) взяв маленький скляний флакончик з перманентними чорнилами (які не змиваються), прикріпив до нього шматочок вовняного фетру як наконечник — і отримав пристрій, який пише на будь-якій поверхні: дерево, скло, метал, картон, пластик...  

   Rosenthal назвав свій винахід Magic Marker («Чарівний маркер»), бо він справді творив «магічні» речі — писав скрізь!  

   Він почав продавати його у 1953 році через свою компанію Speedry Chemical Products — і це був перший по-справжньому масовий і практичний маркер.

Виглядав оригінальний Magic Marker тих часів як «пузата» скляна пляшечка

Коротко кажучи:  

До справжнього маркера прийшли через просту, але геніальну ідею — поєднати рідкі перманентні чорнила з фетровим фітілем, який добре проводить і не забивається. Sidney Rosenthal зробив це в 1952–53 роках майже випадково, і саме з того моменту маркери стали масовим продуктом, який ми знаємо сьогодні.

Потім уже з'явилися тонкі фломастери (1962, Японія, Yukio Horie), високяйтери, сухостійкі тощо. Але «тато» усіх сучасних маркерів — це саме Magic Marker від Rosenthal

Чим заправляли перші маркери?

Оригінальні маркери (Magic Marker Сідні Розенталя, 1952–1953 роки) були на основі барвників (dye-based), а не пігментів.

Ось чому і як це виглядало на практиці:

- Перші масові перманентні маркери використовували рідкі перманентні чорнила на органічних розчинниках (спочатку на основі толуолу/ксилолу, дуже токсичних і з сильним запахом).  

  Ці чорнила містили розчинні барвники (dyes) + смолу (resin), яка після висихання розчинника утворювала плівку, завдяки якій маркування ставало стійким до води та стирання на багатьох поверхнях.

- Пігменти (pigment-based) у класичних перманентних маркерах з'явилися значно пізніше — масово вже в 1960–1970-х роках, а особливо активно після 1990-х, коли почали переходити на менш токсичні розчинники (алкогольні формули) і покращувати світлостійкість та покриття.  

  Пігментні чорнила дають кращу світлостійкість (не вигорають на сонці), кращу покривість і часто більш матовий/непрозорий результат, але вони складніші в реалізації для фетрових наконечників раннього типу.

Коротка хронологія для ясності:

- 1952–1953 → Magic Marker → dye-based (барвники) на токсичних розчинниках  

- 1964 → Sharpie (Sanford) → теж спочатку переважно dye-based  

- 1980-ті – 1990-ті → з'являються перші масові пігментні перманентні маркери (особливо для художників і архівних цілей)  

- Після 2000-х → більшість якісних художніх і промислових перманентних маркерів уже пігментні (наприклад, багато сучасних Sharpie, Posca — це взагалі фарба на водній основі з пігментами)

Тобто початково маркери йшли саме з барвниками (фарбниками) — це було простіше, дешевше і давало той самий «перманентний» ефект завдяки сильним розчинникам і смолі. Пігментні формули прийшли пізніше, коли технологія дозріла і з'явився попит на ще більшу стійкість і безпеку.

Якщо коротко: перші маркери — фарбники (dye), пігменти — це вже еволюція 60–90-х років

Техніки малювання

Список технік малювання та живопису.

Їх існує сотні, нові з'являються щороку. Але ось максимально великий та структурований перелік основних, поширених, історичних, сучасних і дуже незвичайних технік станом на 2026 рік (включаючи традиційні, графічні, нетрадиційні та експериментальні).

☆ 1. Класичні живописні техніки (основні матеріали)

- Олійний живопис (oil painting)

- Акрил (acrylic)

- Темпера (яєчна, казеїнова тощо)

- Гуаш

- Акварель (watercolor)

- Енкаустика (воск + пігмент)

- Фреска (buon fresco / a secco)

- Пастель (суха / олійна)

- Емаль (вітражна, перегородчаста, виїмчаста)

- Акварельні олівці / watercolor pencils

☆ 2. Основні прийоми нанесення фарби (техніки мазка та шарування)

- Alla prima (мокре по мокрому, за один сеанс)

- Лесування (glazing — прозорі шари)

- Імпасто (пастозні, рельєфні мазки)

- Сфумато (м'яке розтушовування переходів)

- Гризайль (монохром у сірих тонах)

- Вердаль / verdaille (зелений монохром)

- Камайє / camaïeu (монохром в одному кольорі)

- Сграфіто (подряпини по верхньому шару)

- Скратчінг / sgraffito в живописі

- Сухий пензель (dry brush)

- Скамблінг (scumbling — легке розтирання світлого по темному)

- Глазурування (glazing — тонкі прозорі шари)

- Високий рельєф / heavy impasto

☆ 3. Графічні та малювальні техніки

- Графітний олівець (штрихування, розтушовка, фехтування)

- Вугілля (charcoal)

- Сангіна / сепія / білий крейда

- Туш (перо, пензель, бамбук, розмивка)

- Лінер / гелева ручка / технічний маркер

- Хетчинг / cross-hatching

- Стіплінг (точковий малюнок)

- Контурний малюнок (contour / blind contour)

- Негативний простір

- Силует

☆ 4. Друкована графіка (естамп)

- Ксилографія / дереворит

- Ліногравюра / лінорит

- Офорт (традиційний, акватинта, суха голка)

- Меццо-тинто

- Літографія

- Монотипія

- Серigrafія / шовкографія

- Геліогравюра

- Різотом (ризографія)

☆ 5. Нетрадиційні та експериментальні техніки (дуже популярні в 21 ст.)

- Ебру — малювання на воді

- Батик (гарячий / холодний / вузловий)

- Петріківський розпис

- Ниткографія / малювання ниткою (Аріадна)

- String art (нитки + цвяхи)

- Флюїд-арт / pour painting (наливний акрил)

- Граттаж / скратч-арт

- Фроттаж (перетирання текстур)

- Декалькоманія (симетричні клякси)

- Малювання димом / копченням

- Пірографія (випалювання по дереву)

- Малювання кавою / чаєм / вином / спеціями

- Малювання на піску / манці / крупах

- Ice painting (заморожені кубики з фарбою)

- Малювання мильними бульбашками

- Бризки (зубна щітка, пульверизатор)

- Спонжинг / губка

- Ватні палички / пальчикове малювання

- Відбитки овочів/фруктів

- Малювання кульками (rolling ball technique)

- Малювання світлом (long exposure)

- Smoke art / малювання сажею

- Chewing gum painting

- Burnt plastic (пластик + вогонь)

☆ 6. Дуже незвичайні / екстремальні / концептуальні техніки

- Малювання вогнем (контрольоване горіння)

- Малювання автомобільними шинами

- Jet painting (реактивний струмінь)

- Fireworks painting (кольоровий дим від феєрверків)

- Малювання роликовими ковзанами з прикріпленими пензлями

- Типографіка (друкарська машинка як інструмент)

- Малювання кров'ю / іншими біоматеріалами (концептуальне)

- Bubble wrap printing

- Силіконові кульки / повітряні кульки як інструменти

Реально повного списку не існує — бо будь-який новий інструмент, речовина чи спосіб нанесення може стати окремою «технікою».

Що таке "пігмент" у фарбі?

Без пігментів взагалі не існувало б живопису.

☆ Що таке пігмент

Пігмент — це:

дрібно подрібнена тверда речовина, яка має колір

і не розчиняється у воді чи олії.

Важливо:

• пігмент не зникає у рідині

• він просто плаває в зв’язці (клей, гуміарабік, олія)

🔹 Це головна відмінність від барвника (барвник розчиняється).

☆ Звідки брали пігменти раніше

🌍 Природні пігменти

Земля, каміння, мінерали

• охра (жовта, червона)

• умбра

• сієна

• лазурит → ультрамарин (дуже дорогий!)

Рослини

• індиго

• шафран

• марена

Тваринне походження

• кошеніль (червоний)

• сепія (чорний/коричневий з каракатиці)

⚠️ Мінус: багато рослинних пігментів вигоряли.

🫠 Небезпечні пігменти

Так, художники буквально труїлися.

• свинцеві білила

• кіновар (ртуть)

• миш’якові зелені

Але вони були:

• яскраві

• стійкі

і тому широко використовувалися

☆ Як робили фарбу

1. пігмент товкли до порошку

2. змішували зі зв’язкою

Зв’язка:

• вода + гуміарабік → акварель

• яйце → темпера

• олія → олійні фарби

☆ Сучасні пігменти

З XIX (19) століття:

• синтетичні пігменти

• стабільні

• нетоксичні (переважно)

• дешевші

Наприклад:

• фталоціанінові сині й зелені

• кадмієві (часто вже замінені)

Сьогодні пігмент — це хімічна сполука, створена під конкретні властивості.

МЕД У ФАРБАХ 🍯

Мед у фарбах — це найбільша проблема для багатьох художників, бо він може цвісти. Воно приємно пахне, частина художників навіть на смак куштують фарби, хоча цього краще не робити, бо частина фарб можуть бути токсичними.

Навіщо мед у фарбах

Мед додають (особливо в акварелі), щоб:

• фарба не висихала “каменем”

• краще розчинялася водою

• була еластичною

• легше набиралася пензлем

Традиція ще з середньовіччя.

🤯 Чому фарба з медом “квітне” 

Що відбувається:

• мед = цукор + волога

• цукор = їжа для грибків і бактерій

якщо:

• висока вологість

• тепле середовище

• погана вентиляція

☆ у кюветі з’являється пліснява.

Чому одні фарби квітнуть, а інші ні

Залежить від:

• кількості меду

• наявності консервантів

• чистоти води

• умов зберігання

Дешеві або “еко” фарби часто без достатніх консервантів.

Чи це небезпечно

малювати можна, якщо зняти плісняву

але:

запах — тривожний сигнал

алергікам краще викинути

Пліснява не фарба, вона не покращує властивості.

☆ Як зменшити ризик

✔️ не залишати фарби мокрими

✔️ просушувати палітру

✔️ не зберігати в герметичній коробці

✔️ інколи відкривати й “провітрювати”

Деякі художники навіть:

капають краплю спирту (обережно)

або користуються фарбами без меду.

Коротко

• пігмент = тверда кольорова речовина

• брали з природи → тепер з хімії

• мед робить акварель м’якою

• але саме мед часто причина плісняви

Як з'явилися кольорові олівці

 Кольорові олівці з’явилися не одразу, а як побічний результат розвитку письма, пігментів і художніх матеріалів.

☆ Що було до них

Спочатку люди малювали:

• вугіллям

• червоною охрою

• чорним каменем

• металевими стилусами

Це були монохромні інструменти — один колір, різні відтінки.

☆ Винахід графітного олівця

XVI (16) століття (≈ 1560-ті):

• в Англії відкрили велике родовище чистого графіту

• його почали обгортати деревом → з’явився олівець

Це важливо, бо:

без дерев’яного корпусу кольорові олівці не з’явилися б

☆ Ідея “кольорового стрижня”

Художники давно знали:

• пігмент + зв’язка = фарба

Хтось логічно подумав:

а що, як замість графіту зробити твердий кольоровий стрижень?

Перші кольорові “олівці” були:

• крихкі

• тьмяні

• більше схожі на крейду в дереві

☆ XVIII–XIX (18-19) століття — народження кольорових олівців

Саме тоді:

• навчилися змішувати пігмент з воском або олією

• стрижень став міцним

• кольори — стабільними

У XIX (19) столітті:

• почалося фабричне виробництво

• з’явилися набори кольорів

• олівці стали доступні не лише художникам

☆ XX (20) століття — те, що ми знаємо зараз

• висока пігментація

• десятки й сотні відтінків

• воскові та олійні основи

• професійні бренди для художників

Кольоровий олівець перестає бути “другорядним” матеріалом і стає повноцінною художньою технікою.

Коротко

Кольорові олівці з’явилися:

• після звичайного графітного олівця

• завдяки ідеї твердого кольорового стрижня

• масово — у XIX (19) столітті

І цікаво: вони ближчі до фарби, ніж до графіту — просто в іншій формі 

Як з'явилася акварель

 Акварель з’явилася дуже природно і поступово, не як “винахід”, а як логічний етап розвитку малювання водою + пігментом.

Що було до акварелі

Задовго до слова «акварель» люди вже використовували:

• природні пігменти (охра, сажа, мінерали)

• воду як розріджувач

• клейкі домішки (мед, рослинні соки, гуміарабік)

Це було ще:

у Стародавньому Єгипті

у Китаї

у Римі

Але тоді це не вважали окремою технікою — просто “фарба на воді”.

Китай — ключовий етап

У Китаї (≈ II(2) – V(5) ст.) з’являється:

• папір

• туш

• пензель

І разом з цим — ідея:

фарба має бути прозорою, дихати, працювати з папером

Китайський живопис тушшю на воді — прямий пращур акварелі:

• мінімум пігменту

• максимум води

• білизна паперу як світло

Середньовіччя Європи

У Європі акварель починається з:

• ілюмінацій манускриптів

• розфарбовування малюнків тушшю

Художники:

1. робили контур пером

2. додавали розбавлені фарби

Це вже майже акварель, але ще службова техніка.

Народження “справжньої” акварелі

XV–XVIII (15-18) століття:

Альбрехт Дюрер — один із перших, хто використовував акварель як самостійне мистецтво

• фарби стають стабільнішими

• папір — якіснішим

Вперше акварель:

• не “підмальовка”

• не ілюстрація

• а закінчена робота

XIX (19) століття — акварель як мистецтво

Особливо в Англії:

• пейзажі

• подорожні замальовки

• світло, атмосфера, повітря

З’являються:

• готові кювети (комірки, в яких розміщена фарба)

• фабричні пігменти (фарба)

• акварель “для всіх”, не лише майстрів

Ключова ідея акварелі

Вода — не інструмент, а співавтор

Акварель не перекриває папір, а працює з ним.

Коротко

Акварель з’явилася:

• з поєднання води + пігменту

• завдяки паперу

через прагнення до прозорості та світла

І тому вона виглядає такою “живою” й неконтрольованою.

Що було на початку? Коротка історія

 Коротко: лінія (штрих) 

А тепер трохи глибше.

Якщо говорити про папір

Коли папір з’явився (Китай, ІІ ст. н.е.), перші художники не починали з “картин”. Найпершою річчю було:

☆ лінійне малювання

• прості контури

• штрихи

• каліграфічні лінії

Фактично — перевірка інструмента і руки.

Довговічним папером вважається японський "ваші" або ж washi.

Чим малювали

• вугіллям

• сажою / тушшю

• простими загостреними паличками

• пізніше — металевими стилусами, пензлями

Це природно вело саме до ліній, а не до плям кольору.

Що малювали найпершим

1. Знаки та символи

(те, що межує між письмом і малюнком)

2. Контури предметів

— люди

— тварини

— рослини

3. Орнаменти та повторювані візерунки

Реалістичне “заповнене” зображення з тінями з’явилося значно пізніше.

Важливий момент

Навіть у печерному живописі (ще до паперу!) художник:

1. спочатку обводив форму

2. і лише потім міг щось зафарбовувати

Тобто історично:

лінія → форма → обʼєм → колір

Узагальнення

Найперша річ для малювання художниками на папері:

• лінія

• контур

• штрих

І це, до речі, те саме, з чого й досі починає майже кожен художник — навіть цифровий.

Про нас

 Школа художників — це ресурс на рівняі любителів, де ви можете трішки дізнатися та навчитися малювати.

У реальних офіційних художніх школах майже ніколи не розповідають про базу, учні приходять, сідають за мольберт та малють. Практика це гарна річ, але ми забуваємо про головну річ — базу. Саме про це і буде йти мова у подальших дописах. Як для ознайомлення, так і для бажання розвивати свої вміння та навички.