Перший папір був створений у Китаї приблизно у 105 році н.е. — його винахід приписують придворному чиновнику на ім'я Цай Лунь. Хоча археологи знаходили фрагменти ще давнішого паперу (II століття до н.е.), саме Цай Лунь стандартизував виробництво і зробив його масовим.
Перший папір робили з суміші подрібненої кори шовковиці, конопляного ганчір'я, старих рибальських сіток і деревного попелу. Масу розмочували у воді, розбивали до стану кашки, розливали по бамбукових рамках із сіткою, сушили на сонці — і отримували аркуш. Технологія була проста, але геніальна.
Найдовговічніший папір у світі
Це японський ваші (和紙). Деякі його зразки збереглися більше 1300 років і досі знаходяться у читабельному стані. Його роблять із волокон рослини кодзо (паперова шовковиця), іноді додають міцумату або гамп'ю. Волокна васі довші та міцніші за деревні, тому аркуш виходить одночасно тонким і надміцним. Бібліотеки та музеї по всьому світу використовують васі для реставрації стародавніх документів.
Для порівняння — звичайний офісний папір починає жовтіти і кришитися вже через 25–50 років.
Що таке "папір, який вже давно в сучасному світі"
Якщо йдеться про найпоширеніший сучасний стандарт — це деревний целюлозний папір, виробництво якого масово запустили у XIX столітті. До цього папір робили переважно з ганчір'я. З появою деревної маси папір подешевшав у десятки разів і став доступним усім. Саме цей папір — в газетах, зошитах, книгах, офісних принтерах.
Проблема деревного паперу — він містить лігнін, який з часом окислюється і викликає жовтіння. Звідси й та характерна жовтизна старих газет.
Найгірший папір
З точки зору довговічності та якості — газетний папір. Він робиться з механічної деревної маси з мінімальним очищенням, містить багато лігніну, кислий за складом і жовтіє буквально за кілька років. Його роблять таким навмисно — газети не призначені зберігатися довго, тому на якість не витрачаються.
Також до поганих варіантів відносять дешевий офсетний папір із вторсировини з великою кількістю домішок — він нерівний, погано вбирає чорнило і швидко деградує.
Що дає щільність паперу
Щільність вимірюється в г/м² (грам на квадратний метр) і це один із найважливіших параметрів.
Щільність 60–80 г/м² — це тонкий папір, просвічує, використовується в книгах і газетах. Щільність 80–90 г/м² — стандартний офісний папір для принтера. Щільність 100–120 г/м² — щільніший, вже не просвічує, підходить для двостороннього друку і брошур. Щільність 160–200 г/м² — це вже картон легкого типу, використовується для відкриток, обкладинок, меню. Щільність 200–300 г/м² і вище — важкий картон, пакування, тверді обкладинки.
Для художніх потреб щільність критична: акварель на тонкому папері просто коробиться і рветься від води.
Папір, який не жовтіє
Це безкислотний папір (acid-free paper) та архівний папір (archival paper). Він виробляється або з бавовняних волокон, або з ретельно очищеної целюлози без лігніну, і має нейтральний або слаболужний pH.
Такий папір зберігається 200–500 років без пожовтіння. Використовується в музеях, архівах, для важливих документів і в якісних альбомах для малювання. Майже весь хороший художній папір сьогодні є безкислотним — це стало стандартом індустрії.
Папір для малювання: альбоми, скетчбуки, магазини
Альбоми для початкового малювання та шкільні — зазвичай офсетний папір 100–160 г/м², іноді злегка текстурований. Бюджетний, нетривалий, для олівців і фломастерів цілком підходить.
Професійні скетчбуки — папір щільністю 160–220 г/м², найчастіше Bristol або Cartridge paper. Bristol — гладкий, ідеальний для туші, лайнерів, маркерів. Картридж — трохи шорсткіший, універсальний для олівця, вугілля, пастелі, маркерів. Хороші скетчбуки роблять Moleskine, Leuchtturm, Hahnemühle, Strathmore.
Художні магазини пропонують спеціалізований папір під кожну техніку. Акварельний папір — 200–640 г/м², буває Cold Press (дрібнозернистий), Hot Press (гладкий) і Rough (крупнозернистий). Найкращі бренди: Fabriano, Arches, Saunders Waterford, Hahnemühle. Папір для масла та акрилу — спеціально ґрунтований або дуже щільний. Папір для пастелі — з бархатистою або зернистою поверхнею (велюр, наждачний). Папір для гравюри, офорту, літографії — окремі категорії з особливою структурою.
Найуніверсальніший папір для більшості художніх технік — це акварельний Cold Press 300 г/м², безкислотний. На ньому можна працювати акварелью, гуашшю, тушшю, олівцем, вугіллям і навіть маркерами. Він не коробиться від води, не жовтіє і добре передає текстуру.
Цікаві факти
Бавовняний папір — з нього роблять банкноти практично в усьому світі. Він не рветься від вологи, витримує тисячі згинань і служить роками.
Японський шибуджі і тайський папір з слонячого гною — так, такий існує. Волокна рослин, які слони їдять і не перетравлюють, після обробки дають цілком якісний матеріал.
Папір Fabriano виробляється в Італії з 1264 року — це найстаріше безперервне паперове виробництво у Європі, і саме там вперше у Європі почали робити водяні знаки.
Тонування паперу — художники часто навмисно тонують папір кавою, чаєм або акварельним wash-ом, щоб позбутися "страху білого аркуша" і отримати цікавий фон.
GSM vs товщина — два аркуші одного GSM можуть відрізнятись за товщиною залежно від щільності пресування. Тому у спеціалізованих магазинах завжди варто дивитись і на GSM, і на тип помелу волокна.
Лінія спадковості паперу
Наскельні малюнки → глиняні таблички → папірус (Єгипет) → пергамент → папір (Китай) → сучасний папір.
Повна лінія спадковості носіїв інформації
1. Печери та каміння — 40 000+ років до н.е.
Найдавніше що є. Наскельні малюнки в печерах Ласко (Франція) та Альтаміра (Іспанія) датуються 35–40 тисячами років. Це ще не письмо — але вже свідоме бажання зафіксувати образ. Фарби робили з охри, деревного вугілля, тваринного жиру. Підкладкою слугувала сама скеля.
2. Дрібні об'єкти для рахунку — 20 000–5 000 до н.е.
Так звані токени — маленькі глиняні фігурки різної форми, знайдені по всьому Близькому Сходу. Конус означав одиницю зерна, куля — іншу міру, циліндр — тварину. Це вже передача абстрактної інформації через форму. Вважається прямим попередником писемності.
3. Кістки з насічками — 35 000–10 000 до н.е.
Кістка Ішанго (знайдена в Конго, близько 20 000 до н.е.) — кістка бабуїна з систематичними насічками, схоже що це вже примітивний підрахунок або календар. Подібні кістки знаходили і в Європі. Матеріал — кістка, інструмент — гострий камінь.
4. Глиняні таблички — 3 500–3 000 до н.е., Месопотамія
Шумери у сучасному Іраку створили першу повноцінну писемну систему — клинопис. Паличкою з очерету видавлювали знаки на сирій глині, потім сушили або випалювали. Це вже справжній носій інформації — фіксували торговельні угоди, закони, поезію, міфи. Деякі таблички збереглися краще ніж більшість середньовічних пергаментів.
Цікаво що глина була настільки надійна — пожежі, які знищували міста, лише випалювали таблички ще міцніше.
5. Ієрогліфи на камені — 3 200–3 000 до н.е., Єгипет
Єгиптяни різьбили письмена на вапняку та граніті — стіни храмів, обеліски, гробниці. Монументально, довговічно, але вкрай незручно для повсякденного використання. Зате збереглось на тисячоліття.
6. Папірус — 3 000–2 500 до н.е., Єгипет
Революційний стрибок зручності. Стебла рослини Cyperus papyrus нарізали на тонкі смужки, клали шарами перпендикулярно один одному, відбивали молотком і пресували. Природній сік рослини діяв як клей. Виходив гнучкий, легкий, відносно зручний для письма матеріал.
Папірус можна було згортати в сувої — перші "книги" виглядали саме так. Єгиптяни масово експортували його по всьому Середземномор'ю — це фактично перша паперова індустрія в історії. Головний мінус — крихкий на холоді та вологі, ламається на згинах.
7. Пальмове листя — 2 000+ до н.е., Індія та Південно-Східна Азія
У Індії, Шрі-Ланці, Таїланді писали на висушеному листі пальми талі. Спеціальним металевим стилусом видряпували текст, потім втирали туш або сажу щоб літери проявились. Листя нанизували на мотузку — виходила своєрідна книга. Деякі збереглись 1 000+ років у сухому кліматі. Цей матеріал використовувався аж до XIX століття у деяких регіонах.
8. Бамбукові та дерев'яні планки — 1 300–200 до н.е., Китай
Задовго до паперу китайці писали тушшю на тонких бамбукових або дерев'яних планках, які зв'язували разом — виходив своєрідний сувій із планок. Незручно, важко, але це вже туш і пензлик — той самий інструмент, що потім перейшов на папір. Саме тут формувалась китайська каліграфічна традиція.
9. Воскові таблички — 1 400 до н.е. — середньовіччя, Греція та Рим
Дерев'яна рамка заповнена воском — писали металевим або кістяним стилусом, стирали тупим кінцем. Фактично перший блокнот в історії — багаторазовий, зручний для нотаток. Римські школярі вчились писати саме на них. Кілька табличок скріплених разом — прообраз сучасної книги зі сторінками, так звана кодекс.
10. Пергамент — II століття до н.е., Пергам (Туреччина)
Назва походить від міста Пергам де його виробництво було налагоджено промислово — хоча шкіру для письма використовували і раніше. Шкуру вівці, кози або теляти вимочували, натягували, зішкрябували жир і шерсть, сушили під натягом. Виходив матеріал надзвичайно міцний, білий, придатний для письма з обох боків.
Пергамент витіснив папірус у середньовічній Європі — він кращий у холодному вологому кліматі. На пергаменті написані майже всі середньовічні рукописи, Біблії, хроніки. Головний мінус — дорогий, на одну книгу йшло кілька сотень шкур.
11. Ранній конопляний папір — II–I століття до н.е., Китай
Перші справжні аркуші паперу — груба маса з конопляних волокон. Ще нерівна, товста, для письма майже не придатна — використовувалась для загортання і підкладки. Але принцип вже правильний: розбиті волокна + вода + сушіння = єдиний аркуш.
12. Папір Цай Луня — 105 рік н.е., Китай
Чиновник Цай Лунь вдосконалив склад — кора шовковиці, конопляне ганчір'я, рибальські сітки, деревний попіл. Головне досягнення — стандартизація і контроль якості. Папір став тонким, рівним, придатним для письма пензликом і тушшю. Імператор оцінив — і виробництво пішло в маси.
Вся лінія — від долоні з охрою на стіні печери до тонкого аркуша, яким ми користуємось сьогодні. Приблизно 40 000 років еволюції однієї ідеї: зафіксувати думку поза людською пам'яттю.
Немає коментарів:
Дописати коментар