Кольорові олівці

Кольорові олівці: повний гід для художника

Що таке кольорові олівці і чому вони особливі

Кольоровий олівець — це не просто інструмент. Це один із найбагатших та найконтрольованіших медіумів у образотворчому мистецтві. На відміну від акварелі чи масла, олівці дають змогу працювати повільно, методично нашаровувати колір, виправляти помилки й досягати фотографічної деталізації або, навпаки, м'якої живописності.

Основу стрижня становить суміш пігменту, воску або масла та наповнювача (каоліну). Саме співвідношення цих компонентів визначає «характер» олівця.

Типи кольорових олівців

Воскові олівці — найпоширеніші. М'які, легко змішуються, дають насичений колір. Приклади: Crayola, Koh-i-Noor Omega, Faber-Castell Grip. Мінус — схильні до «восківного цвіту» (білястий наліт на поверхні з часом).

Олійні олівці — у стрижні замість воску використовується масло. Тобше пігмент краще «лягає» на папір, менше кришиться, дають гладкий штрих і чудово підходять для детальної роботи. Приклади: Faber-Castell Polychromos, Caran d'Ache Pablo.

Водорозчинні олівці — можна використовувати як звичайні, а можна розмочити водою і отримати ефект акварелі. Дуже універсальні. Приклади: Staedtler Karat Aquarell, Albrecht Dürer від Faber-Castell.

Пастельні олівці — ніжна, пухка текстура, схожа на суху пастель, але у зручній формі олівця. Чудові для портретів і м'яких переходів.

Техніки малювання

Штрихування (Hatching & Cross-hatching)

Базова техніка: паралельні лінії в одному напрямку створюють тон. Перехресне штрихування (crosshatch) — лінії перетинаються під кутом — дає глибші тіні. Чим щільніші лінії, тим темніша ділянка. Ця техніка чудово підкреслює текстуру і зберігає «графічність» малюнка.

Розтушовування (Blending)

Кольори можна змішувати безпосередньо на папері, накладаючи один на одний. Для розтушовування використовують:

- пальці або ватні палички (для м'яких переходів);

- блендер-олівець (безбарвний стрижень із воску) — не забирає колір, а розгладжує його;

- ганчірочку чи серветку.

Пошарове нанесення (Layering)

Секрет насиченого кольору — не натискати сильно відразу, а накладати багато тонких шарів. Починати з найсвітліших тонів, поступово переходячи до темних. Кожен шар заповнює «зерно» паперу і дає глибину.

Burnishing (Вигладжування)

Фінальна техніка: сильний тиск світлим або білим олівцем поверх усіх шарів «заплавляє» пігмент, прибирає видиме зерно паперу і дає глянцевий, насичений ефект. Після цього додати ще шари вже неможливо.

Сольвентне змішування (Solvent Blending)

На воскові та олійні олівці діє розчинник: безбарвний маркер-блендер (наприклад, Copic Colorless Blender), уайт-спірит або навіть дитяче масло. Розчинник розплавляє пігмент і дає ефект, схожий на живопис. Техніка для вентильованого приміщення.

Імпресто (Impressed Lines)

Перед малюванням продряпати папір тупим інструментом (зубочисткою, порожнім кульковим стрижнем) — пігмент не потрапить у заглиблення, і лінії залишаться кольором паперу або нижнього шару. Ефектно для трав, хутра, волосся.

Акварельна техніка (для водорозчинних олівців)

Намалювати начорно сухими водорозчинними олівцями, потім пройтися вологим пензлем. Можна малювати по вологому паперу, тоді колір розтікається сам. Або занурити сам олівець у воду для інтенсивного, насиченого мазка.

Папір має значення

Зерниста поверхня (холодне пресування, «torchon») — добре тримає багато шарів, ідеальна для класичних технік. Гладкий папір — для детальної роботи та бернішингу. Кольоровий або тонований папір — для роботи від середнього тону, коли можна одночасно малювати світла і тіні.

Щільність від 160 г/м² і вище — щоб папір не деформувався під тиском.

Секрети та лайвгаки

Гострота олівця — для деталей потрібен дуже гострий олівець. Точіть часто, але обережно: м'який стрижень ламається від різкого натиску на точилку. Краще — точилка з підшипником або точіння ножем.

Температура руки — тепла рука розм'якшує вміст, що полегшує розтушовування. Якщо потрібна чіткість — тримайте олівець за дальній кінець.

Фіксатив — після завершення роботи спрей-фіксатив (матовий лак для пастелі) захистить малюнок від розмазування і «восківного цвіту». Наносьте шарами з відстані 30 см.

Порядок нанесення кольорів — темні кольори важко перекрити світлими. Загальне правило: від світлого до темного, від теплого до холодного у тінях.

Уникайте чорного — для тіней змішуйте комплементарні кольори (синій + оранжевий, червоний + зелений). Тіні виглядатимуть живіше.

Зберігання — горизонтально або у пеналі, де олівці не б'ються. Від ударів стрижень тріскає всередині — і потім ламається при кожному заточенні.

Бюджетні олівці, які не поступаються дорогим

Міф про те, що хороший результат — лише з дорогими олівцями, давно розвінчаний художниками по всьому світу.

Marco Raffine (Китай) — від 3–5 $ за 48 кольорів

Олійна основа, дуже м'який і насичений стрижень. Кольори яскраві, добре змішуються. Багато художників порівнюють їх із Polychromos за пластичністю. Ідеальний варіант для початківців і практики.

Crayola Artist (США) — від 15–20 $ за 50 кольорів

Воскова основа. Давно переросли свою репутацію «дитячих» — насичені кольори, стабільна якість. Особливо хороші для яскравих, насичених робіт і ілюстрацій.

Koh-i-Noor Polycolor (Чехія) — від 20–30 $ за 72 кольори

Класичний олійний олівець із довгою історією. Трошки тверді, але дуже стійкі до вицвітання, кольори виразні. Часто рекомендуються як «перший серйозний набір».

Staedtler Noris Colour (Німеччина) — від 10–15 $ за 36 кольорів

Надміцний стрижень (технологія Wopex), майже не ламається. Для тих, хто руйнує олівці точилкою або тиском.

Derwent Academy (Великобританія) — від 10–15 $ за 36 кольорів

М'які, воскові, добре розтушовуються. Чудовий варіант для скетчів та акварельних ефектів (є водорозчинна версія).

Що реально відрізняє дорогі олівці від бюджетних

Різниця є, але вона нюансована: у дорогих (Polychromos, Pablo, Luminance) — більше пігменту, краща стійкість до вицвітання (важливо для оригіналів, які продаються або виставляються), м'якша текстура, точніші відтінки та більший вибір кольорів (аж до 120–150). Для навчання, практики, хобі та цифрового сканування різниця несуттєва.

Рекомендовані набори для старту

Якщо бюджет обмежений: Marco Raffine 48 кольорів — найкраще співвідношення ціна/якість на ринку.

Якщо хочеться «середній клас»: Koh-i-Noor Polycolor 36 або Derwent Coloursoft 36 — вже дуже пристойний рівень.

Якщо є можливість інвестувати: Faber-Castell Polychromos 36 — олійні, надовго, з них «виросте» будь-який художник.

Висновок

Кольорові олівці — це медіум, де терпіння і техніка важливіші за ціну інструменту. Починайте з доступних наборів, освоюйте пошарове нанесення і розтушовування, експериментуйте з водою та розчинниками — і результати здивують вас набагато раніше, ніж ви думаєте.

Боб Росс і його шедеври

Боб Росс мав кілька причин, чому його живопис виглядав таким легким і впевненим.

Техніка "мокрий по мокрому" (wet-on-wet)

Головний секрет — він використовував олійну техніку, де фарба наноситься на вже вологий шар. Це дозволяло змішувати кольори прямо на полотні, робити плавні переходи та швидко створювати текстури дерев, хмар і гір буквально кількома рухами. Цю техніку він запозичив у свого наставника Білла Александера.

Роки практики і армія

Росс провів 20 років в армії США, де дослужився до звання майора. Саме там він почав малювати, щоб заробляти додаткові гроші — продавав картини туристам на Алясці. За ці роки він намалював тисячі пейзажів і довів рухи до автоматизму. Те, що нам здається легким — результат колосальних повторень.

Спеціальні інструменти

Він використовував великі плоскі пензлі та мастихін (палетний ніж), якими можна одним рухом створити силует дерева, гірський схил чи відблиск на воді. Також у нього був фірмовий прийом з "фен-пензлем" для дерев — він просто ляпав і трохи прокручував пензель.

Телевізійний формат

Важливо розуміти: шоу тривало 26 хвилин, але реальний живопис займав близько 2 годин. Частина процесу вирізалась. Крім того, перед зйомкою він часто робив ескіз або повторював картину — те, що ви бачили в ефірі, не завжди було першою спробою.

Психологія спрощення

Росс свідомо вчив людей не боятися. Він казав "немає помилок, є щасливі випадковості" — це не просто гасло, а педагогічна стратегія. Він розбивав складне на прості кроки й давав глядачу відчуття, що він теж може. Хмара — це просто кілька м'яких кіл. Дерево — це просто ляпання пензлем знизу вгору.

Загалом, секрет Боба Росса — це правильна техніка плюс десятки тисяч годин практики, замасковані під невимушену легкість.

Крафтові фарби

DIY фарби з натуральних пігментів — повний гід

Що це взагалі таке

Це фарби які люди робили тисячоліття до появи тюбиків і синтетики. Художники, ремісники, алхіміки — всі вони самостійно добували пігменти з землі, рослин, мінералів і навіть комах, змішували зі сполучниками і отримували фарбу. Сьогодні це переживає справжнє відродження — серед художників, екологічно свідомих людей і тих хто просто хоче розуміти матеріал який тримає в руках.

Звідки беруться пігменти

Земля та мінерали — найдавніше і найнадійніше джерело.

Охра — залізовмісна глина, дає кольори від світло-жовтого до темно-коричневого. Одному з найдавніших використань охри понад 70 000 років. Знаходять буквально в землі, сушать, розтирають.

Умбра — темно-коричневий пігмент з марганцем та оксидом заліза. Сієна — тепліший коричневий відтінок, добувають в Тоскані вже кілька століть.

Лазурит — той самий мінерал з якого роблять ультрамарин. Середньовічний ультрамарин коштував дорожче за золото — його везли з Афганістану, розтирали вручну годинами. Сьогодні натуральний лазурит все ще продається як пігмент.

Малахіт — яскраво-зелений мінерал на основі міді. Азурит — синій брат малахіту. Обидва використовувались єгиптянами і середньовічними майстрами.

Кіновар — яскраво-червоний ртутний мінерал. Дуже токсичний, але колір неймовірний — використовувався від Стародавнього Риму до епохи Відродження.

Рослини — більш примхливе але доступне джерело.

Індиго — з рослини Indigofera tinctoria, один із найстаріших рослинних барвників. Дає глибокий синьо-фіолетовий колір, відомий з 4000 до н.е.

Вайда — європейська альтернатива індиго, з неї фарбували кельти і вікінги. Колір слабший але рослина росте в помірному кліматі.

Куркума — яскраво-жовтий пігмент, легко добути, але нестійкий до світла — вигорає за кілька років.

Марена красильна — коренева рослина що дає кольори від рожевого до глибокого червоного. Один із найважливіших барвників в історії текстилю.

Чорнильні горішки — наріст на дубі від оси-паразита. Містять галотанін — з них роблять чорне чорнило і дубильні речовини. Середньовічне чорнило для письма часто робилось саме з них.

Волоський горіх — шкірка і шкаралупа дають стійкий коричневий барвник. Руки фарбує на тижні — будь обережний.

Тваринного походження — і тут все несподівано цікаво.

Кармін — пігмент з висушених самок кошенільних комах що живуть на кактусах. Дає неймовірно яскравий стійкий червоний. Ацтеки використовували його задовго до контакту з Європою, іспанці привезли до Старого Світу і він став сенсацією. До сьогодні використовується в харчовій промисловості як барвник E120.

Сепія — коричнево-чорний пігмент з чорнильного мішка каракатиці. Звідси і назва художньої техніки "сепія". Натуральну сепію використовували Рембрандт і да Вінчі.

Індійська жовта — екзотичний пігмент який виробляли в Індії з сечі корів яких годували виключно листям манго. Давав теплий прозорий жовтий. Виробництво заборонили у 1908 році з міркувань гуманності.

Сполучники — без них пігмент просто порошок

Пігмент сам по собі не тримається на поверхні. Йому потрібен сполучник — речовина яка зв'язує частинки між собою і з підкладкою. Від сполучника залежить яка це буде фарба.

Яєчний жовток — дає яєчну темперу. Швидко сохне, дуже міцна, стійка до часу. Саме нею написані більшість ікон і середньовічних панно. Плюс — є на кожній кухні.

Лляна олія — класичний сполучник олійних фарб. Сохне повільно, дає глибокий колір, дуже довговічна. Мак, волоський горіх, соняшник — теж підходять, кожна олія дає свій характер.

Гуміарабік — застигла смола акації, розчиняється у воді. Класичний сполучник акварелі та туші. Дає прозорість і характерний блиск.

Мед і гліцерин — додають до акварелі для пластичності і уповільнення висихання. Пан-акварель у кюветах містить мед.

Казеїн — білок з молока, точніше з сиру. Казеїнова фарба була дуже поширена до появи акрилу — міцна, швидко сохне, трохи схожа на темперу.

Камедь вишні або сливи — та сама прозора смола що витікає з дерева. Народний аналог гуміарабіку, доступний безкоштовно.

Желатин або кістковий клей — традиційний сполучник для деяких видів ґрунту і темпери.

Як зробити фарбу вдома — базовий процес

Спочатку потрібно добути або купити сухий пігмент. Мінеральні пігменти продаються у художніх магазинах — охра, умбра, сієна, окис хрому, ультрамарин. Рослинні можна приготувати самостійно — варити, проціджувати, випарювати до концентрату або сухого залишку.

Пігмент потрібно розтерти — на скляній або кам'яній поверхні скляним курантом або просто ложкою. Чим дрібніший помел тим рівніший колір і краще змішування.

Потім поступово додаєш сполучник — краплями, постійно розтираючи. Співвідношення підбирається на відчуття: фарба має триматись купи, не розтікатись як вода але й не бути занадто густою.

Готову фарбу зберігають у герметичних баночках. Олійна тримається роками, темпера — кілька днів у холодильнику, акварель висихає у кюветі і розводиться знову водою.

Чому це круто з практичної точки зору

Ти знаєш точно що у фарбі — жодних невідомих хімікатів. Можна регулювати консистенцію, прозорість, кількість пігменту під свої задачі. Натуральні пігменти часто дають глибину і складність кольору яку промислові фарби не завжди відтворюють — особливо мінеральні, вони мають характерне внутрішнє мерехтіння.

Це ще й медитативний процес — розтирання пігменту, змішування, відчуття матеріалу. Багато художників кажуть що виготовлення фарби змінює ставлення до самого живопису — починаєш дбайливіше використовувати кожен мазок.

Застереження

Деякі натуральні пігменти токсичні — кіновар (ртуть), свинцеві білила, паризька зелень (миш'як). З ними треба працювати в рукавичках і масці, або краще уникати взагалі. Більшість земляних пігментів і рослинних барвників безпечні, але варто перевіряти кожен окремо.

Стійкість рослинних барвників до світла часто нижча ніж у мінеральних — куркума, буряк, більшість квіткових барвників вигорають. Для довговічних робіт краще орієнтуватись на мінеральні пігменти або перевірені рослинні як індиго і кармін.

Крафтовий папір

Крафтовий папір — що це і чому він такий популярний

Що таке крафт взагалі

Назва походить від німецького слова "Kraft" — сила, міцність. Це не просто колір і не маркетинговий термін — це конкретний спосіб виробництва. Крафт-папір роблять за так званим сульфатним методом: деревну тріску варять у розчині їдкого натру та сульфіду натрію. Це розчиняє лігнін і смоли, але зберігає довгі целюлозні волокна майже недоторканими. Саме довгі волокна і дають ту характерну міцність.

Той характерний коричневий колір — це просто натуральний колір необіленої целюлози. Якщо крафт відбілити — отримаєш білий папір, але він втратить частину міцності. Тому справжній крафт залишають натуральним.

Чому він крутий — плюси

Міцність — головна суперсила крафту. Він рветься значно важче за звичайний папір такої ж щільності, добре тримає форму, витримує вагу. Пакети з крафту несуть набагато більше ніж здаються здатними.

Екологічність — і це не просто модне слово. Крафт розкладається природньо, не потребує хімічного відбілювання, добре піддається переробці. Хімікати з виробництва у сучасних заводах майже повністю переробляються у замкненому циклі. Саме тому крафт став символом екологічного пакування замість пластику.

Естетика — і тут крафт реально виграє у багатьох. Теплий коричневий тон, груба натуральна текстура, відчуття чогось справжнього і ремісничого. На крафті добре виглядає друк, особливо однотонний — чорний, білий, мідний. Це дуже фотогенічний матеріал, звідси його популярність у брендингу та упакуванні.

Універсальність форматів — крафт випускають у вигляді рулонів, аркушів, мішків, крафт-картону, гофрокартону, крафт-стрічки. Він є скрізь — від пакетів у пекарні до промислових мішків для цементу.

Тактильність — приємно тримати в руках, приємно писати на ньому олівцем або пером. Для скетчингу та hand lettering крафт дає особливу атмосферу.

Ціна — відносно дешевий у виробництві, бо не потребує стадії відбілювання.

Мінуси — і вони є

Погано тримає дрібний друк — груба текстура поверхні не дає чіткого краю у тонких лініях. Для дрібного тексту або детальної графіки потрібна спеціально відкалібрована поліграфія.

Не підходить для акварелі — вбирає воду нерівномірно, коробиться, плями розтікаються непередбачувано. Для водних технік треба спеціальний акварельний папір.

Темний тон — одночасно плюс і мінус — яскраві кольори на крафті гасяться. Жовтий, блакитний, ніжні пастельні тони просто не читаються. Добре працює лише темний або білий друк, металеві фарби.

Нестабільна якість у дешевому сегменті — дешевий крафт з вторсировини може бути нерівним, з включеннями, неоднорідним за щільністю. Справжній якісний крафт і дешевий крафт — це дуже різні речі попри однакову назву.

Не є архівним матеріалом — крафт не є безкислотним у стандартному варіанті, з часом може темніти і деградувати. Для довготривалого зберігання важливих речей не підходить.

Вологостійкість обмежена — звичайний крафт намокає і втрачає міцність. Існує вологостійкий крафт з покриттям, але це вже інша ціна і менша екологічність.

Крафт у сучасному дизайні та культурі

Крафт-естетика стала справжнім культурним феноменом останніх 15–20 років. Фермерські ринки, крафтове пиво, органічна косметика, артизанські пекарні — всі вони тяжіють до крафтового пакування не випадково. Це візуальна мова автентичності — матеріал ніби каже "тут немає нічого зайвого, тільки суть".

Цікаво що великі корпорації давно це зрозуміли і теж перейшли на крафт-упакування — Amazon, різні продуктові мережі, кав'ярні. Інколи це реальна екологічність, інколи просто образ.

Різновиди крафту які варто знати

Натуральний крафт — класичний коричневий, необілений, найміцніший.

Білий крафт — відбілений, втрачає трохи міцності але виглядає чистіше, краще для друку.

Крафт-картон — щільніший варіант, для коробок і твердого пакування.

Перероблений крафт — з вторсировини, сірішого кольору з вкрапленнями, менш міцний але ще екологічніший за походженням.

Вологостійкий крафт — з поліетиленовим або восковим покриттям, для харчових продуктів і вологого середовища.

Крафт для скетчингу — спеціально відкалібрований, рівніша поверхня, підходить для олівця, туші, маркерів і білих чорнил поверх темного фону — цей прийом дає дуже атмосферний результат.

Якщо коротко — крафт крутий тим що чесний. Він виглядає як те що є, робиться відносно просто, служить надійно і повертається в землю без сліду. У світі де все покрито глянцем і пластиком це саме по собі вже цінність.

Найперша фарба художників

Найпершою фарбою, яку використовували художники, була охра — природний пігмент на основі оксиду заліза. Вона має жовтуватий або червонуватий відтінок залежно від складу.

Свідчення її використання сягають понад 70 000 років тому — зокрема, в печері Бломбос у Південній Африці знайдено охру, яку люди обробляли й використовували для малювання та розфарбовування тіла.

Пізніше, у часи печерного живопису (40 000–15 000 років тому), художники використовували цілий набір природних пігментів:

● Охра (жовтий і червоний відтінки)

● Деревне вугілля (чорний)

● Крейда або каолін (білий)

● Марганець (чорний і фіолетовий)

Ці пігменти змішували з жиром тварин, кістковим мозком або водою, щоб отримати готову до нанесення фарбу. Саме так були намальовані знамениті розписи в печерах Альтаміра та Ласко.

Охра була не токсичною — це одна з причин, чому вона використовувалась так довго і так широко.

Вона складається з оксиду заліза та глини, що є цілком безпечними природними матеріалами. Первісні художники могли вільно торкатися її руками, наносити на тіло і навіть вживати в невеликих кількостях (є свідчення, що охру використовували в ритуальних цілях і як добавку до їжі).

Для порівняння, багато пізніших фарб виявились дуже небезпечними:

● Свинцеві білила (використовувались з античності) — викликали отруєння свинцем

● Смарагдова зелень (XIX ст.) — містила миш'як і була смертельно небезпечною

● Неаполітанський жовтий — також на основі свинцю

● Кіновар (яскраво-червона) — містить ртуть

Тож охра на фоні пізніших пігментів виглядає майже ідеальним матеріалом — яскрава, довговічна і безпечна.

Все про папір

Звідки все почалося

Перший папір був створений у Китаї приблизно у 105 році н.е. — його винахід приписують придворному чиновнику на ім'я Цай Лунь. Хоча археологи знаходили фрагменти ще давнішого паперу (II століття до н.е.), саме Цай Лунь стандартизував виробництво і зробив його масовим.

Перший папір робили з суміші подрібненої кори шовковиці, конопляного ганчір'я, старих рибальських сіток і деревного попелу. Масу розмочували у воді, розбивали до стану кашки, розливали по бамбукових рамках із сіткою, сушили на сонці — і отримували аркуш. Технологія була проста, але геніальна.

Найдовговічніший папір у світі

Це японський ваші (和紙). Деякі його зразки збереглися більше 1300 років і досі знаходяться у читабельному стані. Його роблять із волокон рослини кодзо (паперова шовковиця), іноді додають міцумату або гамп'ю. Волокна васі довші та міцніші за деревні, тому аркуш виходить одночасно тонким і надміцним. Бібліотеки та музеї по всьому світу використовують васі для реставрації стародавніх документів.

Для порівняння — звичайний офісний папір починає жовтіти і кришитися вже через 25–50 років.

Що таке "папір, який вже давно в сучасному світі"

Якщо йдеться про найпоширеніший сучасний стандарт — це деревний целюлозний папір, виробництво якого масово запустили у XIX столітті. До цього папір робили переважно з ганчір'я. З появою деревної маси папір подешевшав у десятки разів і став доступним усім. Саме цей папір — в газетах, зошитах, книгах, офісних принтерах.

Проблема деревного паперу — він містить лігнін, який з часом окислюється і викликає жовтіння. Звідси й та характерна жовтизна старих газет.

Найгірший папір

З точки зору довговічності та якості — газетний папір. Він робиться з механічної деревної маси з мінімальним очищенням, містить багато лігніну, кислий за складом і жовтіє буквально за кілька років. Його роблять таким навмисно — газети не призначені зберігатися довго, тому на якість не витрачаються.

Також до поганих варіантів відносять дешевий офсетний папір із вторсировини з великою кількістю домішок — він нерівний, погано вбирає чорнило і швидко деградує.

Що дає щільність паперу

Щільність вимірюється в г/м² (грам на квадратний метр) і це один із найважливіших параметрів.

Щільність 60–80 г/м² — це тонкий папір, просвічує, використовується в книгах і газетах. Щільність 80–90 г/м² — стандартний офісний папір для принтера. Щільність 100–120 г/м² — щільніший, вже не просвічує, підходить для двостороннього друку і брошур. Щільність 160–200 г/м² — це вже картон легкого типу, використовується для відкриток, обкладинок, меню. Щільність 200–300 г/м² і вище — важкий картон, пакування, тверді обкладинки.

Для художніх потреб щільність критична: акварель на тонкому папері просто коробиться і рветься від води.

Папір, який не жовтіє

Це безкислотний папір (acid-free paper) та архівний папір (archival paper). Він виробляється або з бавовняних волокон, або з ретельно очищеної целюлози без лігніну, і має нейтральний або слаболужний pH.

Такий папір зберігається 200–500 років без пожовтіння. Використовується в музеях, архівах, для важливих документів і в якісних альбомах для малювання. Майже весь хороший художній папір сьогодні є безкислотним — це стало стандартом індустрії.

Папір для малювання: альбоми, скетчбуки, магазини

Альбоми для початкового малювання та шкільні — зазвичай офсетний папір 100–160 г/м², іноді злегка текстурований. Бюджетний, нетривалий, для олівців і фломастерів цілком підходить.

Професійні скетчбуки — папір щільністю 160–220 г/м², найчастіше Bristol або Cartridge paper. Bristol — гладкий, ідеальний для туші, лайнерів, маркерів. Картридж — трохи шорсткіший, універсальний для олівця, вугілля, пастелі, маркерів. Хороші скетчбуки роблять Moleskine, Leuchtturm, Hahnemühle, Strathmore.

Художні магазини пропонують спеціалізований папір під кожну техніку. Акварельний папір — 200–640 г/м², буває Cold Press (дрібнозернистий), Hot Press (гладкий) і Rough (крупнозернистий). Найкращі бренди: Fabriano, Arches, Saunders Waterford, Hahnemühle. Папір для масла та акрилу — спеціально ґрунтований або дуже щільний. Папір для пастелі — з бархатистою або зернистою поверхнею (велюр, наждачний). Папір для гравюри, офорту, літографії — окремі категорії з особливою структурою.

Найуніверсальніший папір для більшості художніх технік — це акварельний Cold Press 300 г/м², безкислотний. На ньому можна працювати акварелью, гуашшю, тушшю, олівцем, вугіллям і навіть маркерами. Він не коробиться від води, не жовтіє і добре передає текстуру.

Цікаві факти

Бавовняний папір — з нього роблять банкноти практично в усьому світі. Він не рветься від вологи, витримує тисячі згинань і служить роками.

Японський шибуджі і тайський папір з слонячого гною — так, такий існує. Волокна рослин, які слони їдять і не перетравлюють, після обробки дають цілком якісний матеріал.

Папір Fabriano виробляється в Італії з 1264 року — це найстаріше безперервне паперове виробництво у Європі, і саме там вперше у Європі почали робити водяні знаки.

Тонування паперу — художники часто навмисно тонують папір кавою, чаєм або акварельним wash-ом, щоб позбутися "страху білого аркуша" і отримати цікавий фон.

GSM vs товщина — два аркуші одного GSM можуть відрізнятись за товщиною залежно від щільності пресування. Тому у спеціалізованих магазинах завжди варто дивитись і на GSM, і на тип помелу волокна.

Лінія спадковості паперу

Наскельні малюнки → глиняні таблички → папірус (Єгипет) → пергамент → папір (Китай) → сучасний папір.

Повна лінія спадковості носіїв інформації

1. Печери та каміння — 40 000+ років до н.е.

Найдавніше що є. Наскельні малюнки в печерах Ласко (Франція) та Альтаміра (Іспанія) датуються 35–40 тисячами років. Це ще не письмо — але вже свідоме бажання зафіксувати образ. Фарби робили з охри, деревного вугілля, тваринного жиру. Підкладкою слугувала сама скеля.

2. Дрібні об'єкти для рахунку — 20 000–5 000 до н.е.

Так звані токени — маленькі глиняні фігурки різної форми, знайдені по всьому Близькому Сходу. Конус означав одиницю зерна, куля — іншу міру, циліндр — тварину. Це вже передача абстрактної інформації через форму. Вважається прямим попередником писемності.

3. Кістки з насічками — 35 000–10 000 до н.е.

Кістка Ішанго (знайдена в Конго, близько 20 000 до н.е.) — кістка бабуїна з систематичними насічками, схоже що це вже примітивний підрахунок або календар. Подібні кістки знаходили і в Європі. Матеріал — кістка, інструмент — гострий камінь.

4. Глиняні таблички — 3 500–3 000 до н.е., Месопотамія

Шумери у сучасному Іраку створили першу повноцінну писемну систему — клинопис. Паличкою з очерету видавлювали знаки на сирій глині, потім сушили або випалювали. Це вже справжній носій інформації — фіксували торговельні угоди, закони, поезію, міфи. Деякі таблички збереглися краще ніж більшість середньовічних пергаментів.

Цікаво що глина була настільки надійна — пожежі, які знищували міста, лише випалювали таблички ще міцніше.

5. Ієрогліфи на камені — 3 200–3 000 до н.е., Єгипет

Єгиптяни різьбили письмена на вапняку та граніті — стіни храмів, обеліски, гробниці. Монументально, довговічно, але вкрай незручно для повсякденного використання. Зате збереглось на тисячоліття.

6. Папірус — 3 000–2 500 до н.е., Єгипет

Революційний стрибок зручності. Стебла рослини Cyperus papyrus нарізали на тонкі смужки, клали шарами перпендикулярно один одному, відбивали молотком і пресували. Природній сік рослини діяв як клей. Виходив гнучкий, легкий, відносно зручний для письма матеріал.

Папірус можна було згортати в сувої — перші "книги" виглядали саме так. Єгиптяни масово експортували його по всьому Середземномор'ю — це фактично перша паперова індустрія в історії. Головний мінус — крихкий на холоді та вологі, ламається на згинах.

7. Пальмове листя — 2 000+ до н.е., Індія та Південно-Східна Азія

У Індії, Шрі-Ланці, Таїланді писали на висушеному листі пальми талі. Спеціальним металевим стилусом видряпували текст, потім втирали туш або сажу щоб літери проявились. Листя нанизували на мотузку — виходила своєрідна книга. Деякі збереглись 1 000+ років у сухому кліматі. Цей матеріал використовувався аж до XIX століття у деяких регіонах.

8. Бамбукові та дерев'яні планки — 1 300–200 до н.е., Китай

Задовго до паперу китайці писали тушшю на тонких бамбукових або дерев'яних планках, які зв'язували разом — виходив своєрідний сувій із планок. Незручно, важко, але це вже туш і пензлик — той самий інструмент, що потім перейшов на папір. Саме тут формувалась китайська каліграфічна традиція.

9. Воскові таблички — 1 400 до н.е. — середньовіччя, Греція та Рим

Дерев'яна рамка заповнена воском — писали металевим або кістяним стилусом, стирали тупим кінцем. Фактично перший блокнот в історії — багаторазовий, зручний для нотаток. Римські школярі вчились писати саме на них. Кілька табличок скріплених разом — прообраз сучасної книги зі сторінками, так звана кодекс.

10. Пергамент — II століття до н.е., Пергам (Туреччина)

Назва походить від міста Пергам де його виробництво було налагоджено промислово — хоча шкіру для письма використовували і раніше. Шкуру вівці, кози або теляти вимочували, натягували, зішкрябували жир і шерсть, сушили під натягом. Виходив матеріал надзвичайно міцний, білий, придатний для письма з обох боків.

Пергамент витіснив папірус у середньовічній Європі — він кращий у холодному вологому кліматі. На пергаменті написані майже всі середньовічні рукописи, Біблії, хроніки. Головний мінус — дорогий, на одну книгу йшло кілька сотень шкур.

11. Ранній конопляний папір — II–I століття до н.е., Китай

Перші справжні аркуші паперу — груба маса з конопляних волокон. Ще нерівна, товста, для письма майже не придатна — використовувалась для загортання і підкладки. Але принцип вже правильний: розбиті волокна + вода + сушіння = єдиний аркуш.

12. Папір Цай Луня — 105 рік н.е., Китай

Чиновник Цай Лунь вдосконалив склад — кора шовковиці, конопляне ганчір'я, рибальські сітки, деревний попіл. Головне досягнення — стандартизація і контроль якості. Папір став тонким, рівним, придатним для письма пензликом і тушшю. Імператор оцінив — і виробництво пішло в маси.

Вся лінія — від долоні з охрою на стіні печери до тонкого аркуша, яким ми користуємось сьогодні. Приблизно 40 000 років еволюції однієї ідеї: зафіксувати думку поза людською пам'яттю.

Малювання ручками

Малювання ручками

Ручки — один із найдоступніших інструментів для малювання, і водночас дуже виразний. Розглянемо все від основ до технік і видів.

Звичайні кулькові ручки

Кулькова ручка — чи не найпоширеніший інструмент для скетчингу. Художники цінують її за те, що лінія не розмивається, паста лягає рівно, а контроль нажиму дає можливість варіювати товщину ліній. Синя та чорна — класика, але бувають і кольорові варіанти. Техніки штрихування (хетчинг, крос-хетчинг), пунктир (пойнтилізм) і контурний малюнок чудово підходять для кулькових ручок. Важлива особливість — паста не завжди ідеально лягає на початку лінії або після паузи, тому художники часто «розганяють» ручку на окремому аркуші.

Гелеві ручки

Гелеві ручки дають насичений, рівний колір без підтікань. Вони є чорними, кольоровими, металевими (золото, срібло), пастельними і навіть білими (хайлайтер) — останні незамінні для виділення світла на темному папері або в скетчбуках з крафт-папером. Лінія у гелевих ручок чіткіша і стабільніша, ніж у кулькових. Мінус — вони можуть «булькати» або переставати писати після висихання пасти у носику.

Лайнери та мікрони (капілярні ручки)

Це спеціальні художні ручки з тонким наконечником із синтетичного волокна. Дають ідеально рівну лінію заданої товщини — від 0.05 мм до 1 мм і більше. Популярні бренди: Staedtler Pigment Liner, Sakura Pigment Micron, Rotring. Чорнило водостійке, тому поверх можна наносити акварель або маркери без розмазування. Саме ці ручки найчастіше використовують у лайн-арті, архітектурних замальовках, коміксах, мангі та ілюстраціях.

Пір'яні ручки

Дають живу, виразну лінію, що змінюється залежно від нажиму та кута. Потребують певного навику, але результат — унікальна органічна якість штриху. Бувають із картриджами або з чорнильницею. Використовуються для каліграфії, скетчингу та ілюстрацій.

Техніки малювання ручками

Штрихування (хетчинг) — паралельні лінії різної густини для передачі тіні й об'єму. Чим щільніші лінії, тим темніша область.

Крос-хетчинг — перехресне штрихування, дає ще більший діапазон тонів.

Пойнтилізм — малювання крапками. Дуже трудомістко, але дає надзвичайно красиву текстуру.

Контурний малюнок — тільки лінії без штрихування, виразний і лаконічний стиль.

Вільний скетч — швидкі, ненапружені лінії, де «помилки» стають частиною стилю.

Мультиручки (багатоколірні)

Мультиручка — це один корпус, у якому міститься кілька стрижнів різних кольорів (і часто олівець). Перемикання між ними відбувається кнопкою або поворотом корпусу.

Типи мультиручок

Найпоширеніший формат — 4-в-1: чорний, синій, червоний, зелений плюс інколи механічний олівець. Є варіанти на 8, 10 і навіть більше кольорів — особливо популярні японські бренди Pentel і Pilot, які випускають мультиручки серій Pentel iPlus, Pilot Hi-Tec-C Coleto та інші. Серія Coleto від Pilot особливо улюблена серед художників і любителів ведення нотаток: можна самостійно обирати кольори картриджів і комбінувати їх у корпусі.

Для чого використовують у малюванні

Мультиручки популярні для ведення щоденників і журналів (bullet journal, art journal), де швидко потрібен інший колір без пошуку нового інструменту. Для комікс-стрипів і схем — зручно перемикати колір для різних елементів. Для анотованих замальовок — наприклад, архітектурний або ботанічний скетч, де різними кольорами позначаються різні деталі чи підписи. У навчанні та нотатках — виділення, схеми, графіки.

Обмеження мультиручок

Основний мінус — якість чорнила й наконечника у мультиручках зазвичай поступається спеціалізованим художнім ручкам. Лінія може бути менш стабільною, а кольори — менш насиченими. Товщина стрижня теж фіксована, зазвичай 0.5–1 мм, що обмежує можливості. Тому мультиручки — це більше зручність і портативність, ніж інструмент для детальної ілюстрації.

Цікаві моделі

Pentel iPlus і Pilot Coleto — модульні системи, де ти сам підбираєш кольори. Ohto Multi — японська якість. Різноманітні 4-кольорові ручки від Staedtler, Zebra, Uni — доступні та надійні для щоденного використання.

Загальні поради для малювання ручками

Не бійтеся "неправильних" ліній — у роботі ручкою неможливо стерти, і це вчить впевненості. Практикуйте малювання без відриву ручки від паперу — це розвиває координацію. Паперу варто приділяти увагу: гладкий папір дає чіткішу лінію, фактурний — цікавіший ефект. Для лайнерів і акварелі завжди перевіряйте водостійкість чорнила.

Ручки — це демократичний, завжди доступний і надзвичайно виразний інструмент, який підходить як для швидких замальовок у кафе, так і для детальних ілюстрацій.

Малювання піском

Малювання піском

Малювання піском — це унікальна техніка, де художник створює зображення за допомогою піску на підсвіченому столі або будь-якій іншій поверхні. Це одночасно мистецтво, медитація і видовище.

Що таке sand art?

Існує кілька різновидів:

Sand animation — художник малює піском на склі з підсвіткою знизу, часто під музику, створюючи цілі історії через плавні переходи між сценами. Це найбільш відома форма, яку часто показують на шоу талантів.

Пісочна анімація — те саме, але знімається на відео покадрово або в реальному часі.

Мандали з піску — буддійська традиція, де ченці місяцями насипають кольоровий пісок у складні геометричні візерунки, а потім руйнують їх — як символ непостійності.

Пляжне малювання — великомасштабні зображення на піску, які видно з висоти.

Техніки малювання піском

На підсвіченому столі художник працює пальцями, долонями, ребром руки та різними інструментами:

● Насипання — пісок насипається з кулака чи щіпкою для тонких ліній

● Розтирання — долонею або пальцями розмазується фон

● Стирання — прибирання піску для створення світлих ділянок

● Продування — для м'яких переходів

● Трафарети та гребінці — для фактури і рівних ліній

Матеріали та обладнання

Пісок: використовують кварцовий, кінетичний або звичайний просіяний пісок. Кольоровий пісок застосовується рідше — здебільшого для мандал.

Стіл: спеціальний стіл із матовим склом і підсвіткою (LED або люмінесцентною). Можна зробити самостійно або купити готовий.

Інструменти: пальці — головний інструмент. Також використовують пензлі, зубочистки, гребінці, лінійки.

Психологічний аспект

Малювання піском активно використовується в пісочній терапії (sandplay therapy) — психотерапевтичному методі, розробленому Дорою Калфф на основі ідей Юнга. Людина створює сцени в пісочниці за допомогою фігурок, що допомагає виразити підсвідомі переживання. Це ефективно для людей із травмою, тривогою, дитячими страхами.

Сам процес малювання піском заспокоює, знижує стрес і розвиває концентрацію — своєрідна рухома медитація.

Як навчитися?

Починати варто з простого:

☆ Зробіть або купіть пісочний стіл

☆ Насипте тонкий шар піску

☆ Відпрацьовуйте базові елементи: лінії, кола, хмари, дерева, обличчя

☆ Вчіться робити плавні переходи між сценами

Навчання займає від кількох місяців до років, залежно від бажаного рівня.

Малювання піском — це мистецтво, яке вражає своєю плинністю: кожен рух руки миттєво змінює картину, і саме ця крихкість робить його таким живим і чарівним.

Різні художні фарби

Туш — класичний чорний або кольоровий матеріал на основі сажі. Використовується з пером, пензлем або паличкою. Дає дуже чіткі лінії та глибокий тон.

Чорнило/інк (ink) — рідкий пігмент, ширше поняття ніж туш. Буває спиртовий, водний, пігментний. Популярний у каліграфії та ілюстрації.

Енкаустика — воскові фарби, які наносяться в розплавленому стані і закріплюються жаром. Один із найдавніших видів живопису — відомий ще з Єгипту.

Фреска — техніка живопису водяними фарбами по сирій штукатурці. Суворо кажучи, це не матеріал, а техніка, але фарби для неї специфічні — чисті мінеральні пігменти.

Олійна пастель — відрізняється від сухої тим, що пігмент зв'язаний олією і воском. Не потребує фіксації, дає більш інтенсивний колір, але складніше змішується.

Воскові крейди — схожі на олійну пастель, але твердіші. Власне, крайола — це і є воскова крейда, але в художньому світі є і якісніші варіанти (Caran d'Ache, Sennelier).

Акварельні олівці та акварельні крейди — виглядають як звичайні олівці, але при змочуванні водою розчиняються й дають ефект акварелі. Дуже універсальний матеріал.

Гравюрні фарби — спеціальні масляні або водорозчинні фарби для друкованої графіки (офорт, ліногравюра, шовкографія).

Батік-фарби — для розпису по тканині. Бувають холодні та гарячі (з воском).

Вітражні фарби — прозорі, імітують вітраж на склі або плівці.

Флуоресцентні та UV-фарби — світяться під ультрафіолетом або в темряві.

Аерозольні фарби (балончики) — широко використовуються в стріт-арті та графіті. Мають власну культуру і техніки.

Силікатні фарби — на основі рідкого скла, використовуються переважно в монументальному живописі.

Казеїнові фарби — на основі молочного білка (казеїну). Були популярні до появи акрилу, дають матову поверхню.

Яєчна темпера — строго кажучи, це підвид темпери, де сполучником є жовток або ціле яйце. Техніка Середньовіччя і Відродження, дає унікальний холодний блиск.

Алкідні фарби — синтетичні, схожі за поведінкою на олію, але сохнуть швидше.

Якщо говорити про нетипові матеріали

Деякі художники працюють із кавою, чаєм, вином — як із монохромними акварелеподібними матеріалами. Інші використовують іржу, попіл, землю як натуральні пігменти. Є цілий напрям — пігментний живопис, де художник сам змішує сухий пігмент із різними сполучниками (олією, яйцем, камеддю, медом).

Сангіна, вугілля та пастель

Сангіна, вугілля та пастель

Це три класичні художні матеріали для малювання, кожен із яких має свій характер і особливості.

Сангіна — це пресований пігмент червоно-коричневого кольору (від теракотового до темно-бурого). Назва походить від латинського sanguis — кров. Матеріал відомий ще з епохи Відродження — ним активно користувалися Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело. Сангіна дає теплий, тілесний тон, тому особливо підходить для малювання оголеної натури, портретів, рук. Лінії виходять м'якими, її легко розтушовувати пальцем чи торшоном.

Вугілля — один із найдавніших матеріалів, відомий буквально з печерних часів. Буває натуральним (обпалені гілки верби, липи, виноградної лози) і пресованим. Натуральне вугілля дуже легке і м'яке — дає сірувато-чорний тон, легко стирається і виправляється, що робить його ідеальним для ескізів і підготовчих малюнків. Пресоване вугілля темніше і стійкіше, але складніше коригується. Головна особливість — вугілля чудово передає тональні відносини, широкий діапазон від світлого до темного.

Пастель — це пресовані кольорові крейди із мінімальною кількістю сполучної речовини. На відміну від двох попередніх, пастель є кольоровим матеріалом і фактично стоїть між малюнком і живописом. Вона буває суха (м'яка і тверда) та олійна. М'яка пастель дає насичений, оксамитовий колір, легко змішується на папері. Тверда — дозволяє промальовувати деталі. Пастеллю можна перекривати шари, будувати складне колірне середовище.

Головні відмінності

З точки зору кольору — сангіна монохромна (червоно-коричнева гама), вугілля монохромне (чорно-сіра гама), пастель — повноцінний кольоровий матеріал. За стійкістю — вугілля найменш стійке і найлегше стирається, сангіна трохи міцніша, пастель також потребує фіксації, але тримається краще за вугілля. За фактурою — вугілля найлегше дає широкі тональні плями, сангіна — плавні м'які лінії, пастель — соковиті кольорові мазки. Усі три матеріали добре поєднуються між собою: наприклад, класична техніка «триколірного малюнку» (trois crayons) — це вугілля або чорна крейда, сангіна і біла пастель на тонованому папері.

Фарба темпера

Темпера

Темпера — одна з найдавніших технік живопису, яка використовує пігменти, змішані з водорозчинним сполучником.

Що таке темпера?

Класична темпера — це фарба, де пігмент змішується з яєчним жовтком (або цілим яйцем). Саме тому її часто називають яєчною темперою. Як сполучник можуть використовуватися й інші речовини: казеїн, гуміарабік, тваринний клей, молоко тощо.

Коротка історія

Темпера — одна з найстаріших фарб у світі. Її використовували ще в Стародавньому Єгипті та Греції. В Середньовіччі та ранньому Ренесансі вона була головним живописним матеріалом у Європі. Джотто, Боттічеллі, фра Анджеліко — всі вони працювали саме в техніці темпери. З XV–XVI ст. її поступово витіснила олійна фарба, але темпера ніколи не зникала повністю.

Різновиди темпери

Яєчна темпера — найкласичніша. Жовток розводять водою у пропорції 1:1, іноді додають кілька крапель оцту або олії для консервації. Дає дуже стійке, нестираюче покриття.

Казеїнова темпера — на основі молочного білка. Більш гнучка, використовувалась у настінному живописі.

Синтетична темпера — сучасний варіант, де сполучником слугують акрилові або полівінілові емульсії. Саме вона продається сьогодні у більшості магазинів — доступна і нешкідлива, але відрізняється від класичної яєчної за властивостями.

Клейова темпера — пігмент на тваринному або рослинному клеї. Широко використовувалась в іконописі та декоративному живописі.

Характеристики та властивості

Темпера сохне дуже швидко — буквально за лічені хвилини. Це одночасно і перевага, і складність: змішувати кольори безпосередньо на полотні важко. Після висихання фарба стає помітно світлішою — до цього треба звикати.

Поверхня матова, оксамитова. Правильно нанесена яєчна темпера надзвичайно довговічна — зберігається сотні і навіть тисячі років.

Темпера не є гнучкою, тому класична основа для неї — тверді панелі, дерево з гіпсовим або крейдяним ґрунтом. На тканині вона може з часом тріскатись.

Техніка роботи

Через швидке висихання художники традиційно працювали перехресним штрихуванням — накладаючи безліч тонких паралельних або схрещених ліній, щоб поступово набирати тон і об'єм. Це не імпровізаційна техніка — вона вимагає терпіння і чіткого планування.

Змішування кольорів відбувається оптично: шари прозорої темпери накладаються один на одного і дають складні, вібруючі відтінки. Деякі майстри комбінували темперу з олією — спочатку робили підмальовок темперою, потім лесирували олійними фарбами.

Темпера в іконописі

В українській традиції темпера — основна техніка іконопису. Іконописці використовували яєчну темперу на дерев'яних дошках, покритих левкасом (гіпсовий ґрунт на клею). Ця традиція жива донині і є важливою частиною українського культурного спадку.

Сучасне використання

Сьогодні темпера переживає відродження серед художників, які цінують її унікальні якості. Американський живописець Ендрю Уайєт прославився саме завдяки яєчній темпері. У школах і дитячих студіях широко використовується синтетична темпера як доступний і нешкідливий матеріал.

Темпера найбільше схожа на гуаш — обидві матові, непрозорі, швидко сохнуть і розводяться водою. Але є важливі відмінності.

Порівняно з гуашшю темпера твердіша після висихання, не розмокає від вологи і значно довговічніша. Гуаш можна переписати поверх, темпера ж утворює міцну плівку.

Порівняно з акрилом темпера також матова і швидко сохне, але акрил гнучкіший, водостійкий після висихання і добре лягає на будь-яку поверхню. Акрил більш пластичний у роботі — його легше змішувати і виправляти. Темпера крихкіша.

Порівняно з аквареллю — це майже протилежності. Акварель прозора, "мокра", живе завдяки просвічуванню паперу. Темпера непрозора і працює шарами зверху вниз. Хоча обидві розводяться водою і вимагають планування.

Порівняно з олією темпера сохне в тисячу разів швидше, не має запаху, не жовтіє з часом. Олія дозволяє довго працювати з вологою фарбою, змішувати прямо на полотні — темпера цього не дає.

Коротко: якщо ти вмієш працювати з гуашшю — темпера буде зрозумілою, але вимагатиме більшої точності і терпіння.

Як обрати якісні пензлі: так і ні

Як вибрати якісні пензлі, які не псує міль

Чому міль — проблема для пензлів?

Міль атакує пензлі з натуральним ворсом — білячим, колонковим, борсуковим, конячим. Личинки молі харчуються кератином, з якого складається природне волокно, тому дорогі натуральні пензлі можуть бути знищені за кілька тижнів.

Отже, якщо ви не бажаєте знайти пензль без м'якої частини серед купи 💩 та 🪳є варіанти синтетичного характеру.

Варіант 1: Синтетичні пензлі

Найпростіше рішення — синтетичний ворс (нейлон, таклoн, поліестер). Міль його не їсть від слова «зовсім».

Що шукати при виборі:

• Щільна набивка ворсу без порожнин — волосинки не виpadають після кількох використань

• Рівний зріз або акуратно звужений кінчик

• Металева обойма (феруль) без щілин — там не накопичується волога і бруд

• Ручка із захисним лаковим покриттям

Варіант 2: Натуральний ворс + правильне зберігання

Якщо хочеться натурального ворсу (він краще тримає воду в акварелі, м'якший у роботі), то важливо захистити пензлі:

• Зберігати в закритому пеналі або тубусі з кедровими блоками або лавандою — натуральні репеленти від молі

• Використовувати антимольні засоби поруч із місцем зберігання

• Регулярно провітрювати і перевіряти колекцію

• Не залишати пензлі довго в темних вологих місцях — це ідеальне середовище для молі

На що ще звертати увагу при виборі якісних пензлів

Феруль — має бути мідний або нікельований, без зазорів між ручкою і металом. Дешеві пензлі іржавіють і розхитуються саме тут.

Клей у фeрулі — у хороших пензлів ворс зафіксований надійно: потягни злегка — нічого не має випaдати.

Пружність — намочи пензель і потри по долоні. Він має одразу повертатися до форми.

Кінчик — у круглих пензлів має бути чіткий тонкий кінчик без розтріпаних волосинок.

Імпортні бренди в Україні

Доступний сегмент

Santi — дуже поширені, є майже скрізь, непогана синтетика для початківців і навчання.

Pinax — польський бренд, хороша синтетика за розумні гроші, є в художніх магазинах.

Conda — словенський бренд, широко представлений в Україні, є серії для акварелі, олії, акрилу.

Середній сегмент

Rosa — польське виробництво, добре відомий в Україні, непогана якість для свого цінового діапазону.

Daler-Rowney — британський бренд, є в спеціалізованих магазинах, серія Simply доступна за ціною.

Winsor & Newton Cotman — можна знайти онлайн і в художніх салонах великих міст.

Da Vinci — німецький бренд, один із найкращих для акварелі, є в спеціалізованих магазинах і на Rozetka.

Escoda — іспанський бренд, рідше, але трапляється в онлайн-магазинах.

Які пензлі для яких технік і фарб

Акварель

Тут найважливіше — здатність пензля тримати воду і мати чіткий кінчик.

Круглі пензлі — основний інструмент акварелістів. Малюють деталі, лінії, заливки. Найбільш універсальні. Розміри від 0 до 12 — бажано мати кілька.

Флейці (плоскі широкі) — для великих заливок фону, неба, води. Швидко вкривають великі площі рівномірним шаром.

Хаєр (Hake) — м'який широкий пензель із козячого або синтетичного ворсу, ідеальний для м'яких градієнтів і мокрої техніки wet-on-wet.

Ригер (лайнер) — довгий тонкий пензель для ліній, гілок, вій, каліграфічних елементів.

Олійні фарби

Фарба густа, тому потрібен жорсткіший ворс із хорошою пружністю.

Щетина (bristle) — класика для олії. Жорсткий ворс залишає фактурні мазки, добре тягне густу фарбу. Використовують для підмальовка і загальних форм.

Плоскі пензлі зі щетини — для широких мазків і змішування фарб на полотні.

Філейні (fan brush) — пензель-віяло для змішування, м'яких переходів, зображення трави чи хутра.

Круглі синтетичні — для дрібних деталей і фінальних штрихів.

Ворс: натуральна щетина або жорстка синтетика. М'який ворс для олії не підходить — фарба його «з'їдає».

Акрил

Акрил швидко сохне, тому пензлі треба одразу мити. Підходять як синтетика, так і щетина.

Плоскі синтетичні — для заливок, геометричних форм, рівних країв.

Круглі синтетичні — для деталей і ліній.

Щетина — якщо хочеться фактурних мазків, як в олії.

Спонж-пензлі — для рівного покриття великих площ.

Ворс: синтетика — найкращий вибір. Натуральний ворс акрил псує швидше через лужне середовище фарби.

Гуаш і темпера

Техніка схожа на акварель, але фарба густіша.

Круглі синтетичні середньої жорсткості — основний інструмент.

Плоскі пензлі — для рівного покриття і чітких країв.

М'який колонковий ворс тут зайвий — він розрахований на рідкі фарби.

Каліграфія і леттерінг

Пензель-ручка (brush pen) — зручний формат для початківців.

Круглий ригер — для класичної каліграфії пензлем.

Косий плоский (angle brush) — для чітких штрихів із натиском.

Про гуаш

Гуаш: види та особливості роботи

Види гуаші

Так, гуаш буває різна:

За призначенням:

- Художня — найякісніша, з високим вмістом пігменту, насичені кольори. Підходить для серйозних робіт.

- Шкільна (дитяча) — дешевша, менш пігментована, кольори бляклі після висихання. Для навчання.

- Плакатна — дуже щільна, матова, призначена для великих поверхонь і написів.

- Флуоресцентна/люмінесцентна — світиться в ультрафіолеті, яскрава.

- Акрилова гуаш — після висихання водостійка, поводиться як акрил, але з матовим покриттям гуаші. Дуже популярна зараз.

Папір для гуаші

Гуаш — щільна фарба, тому до паперу є вимоги:

- Щільність — мінімум 200–300 г/м². Тонкий папір коробиться і рветься.

- Найкращі варіанти: акварельний папір, картон, тонований папір для пастелі.

- Текстура: краще дрібне або середнє зерно — фарба лягає рівніше.

- Крейдований і глянцевий папір не підходять — гуаш погано тримається і тріскається.

- Якщо папір тонкий — натягніть його на планшет або зволожте і закріпіть скотчем, щоб не повело.

Щоб не запачкати папір і руки

Папір:

- Завжди тримайте запасний аркуш під рукою — кладіть його під пензель і руку під час роботи. А ще краще — пластикову палітру щоб менше паперу на брудну роботу витрачати.

- Не торкайтеся вже пофарбованих місць, бо гуаш розмокає від вологи навіть після висихання.

- Щоб зафіксувати готову роботу — покрийте лаком (про це нижче).

- Не тріть пензлем по висохлому шару — злізе.

Руки:

- Одягайте нітрилові рукавички, якщо не хочете бруднити руки (особливо при роботі з темними кольорами).

- Якщо все ж забруднились — гуаш змивається водою (поки не висохла). Якщо висохла — потріть злегка вологою губкою.

- Акрилова гуаш на руках після висихання знімається важче — тут рукавички вже дуже бажані.

Лаки для гуаші:

- Гуаш не є водостійкою після висихання, тому роботу варто покривати лаком. Інакше гуаш може опинитися на пальцях, одягу чи на іншому аркуші паперу.

- Використовуйте акриловий матовий лак у спреї — він не змінює колір і зберігає матову фактуру.

- Наносьте лак тонкими шарами з відстані 25–30 см, інакше з'являться патьоки.

- Не використовуйте глянцевий лак, якщо хочете зберегти характерну матовість гуаші.

- Перед лакуванням переконайтесь, що робота повністю суха (кілька годин або ніч).

Творчість для розваг

Вітаю, якщо ви хочете зайнятися творчістю, але не маєте ідей, цей список стане вам у нагоді.

Гарні речі для подарунку коханим творчим людям, бабусі/дідусю та іншим.

Речі, які можна робити своїми руками:

1. Картинка по номерам. Існує величезна кількість варіацій картинок по номерам. Це чудова тема для релаксу.

2. Алмазна мозаїка. Результат приємно виблискує на сонці.

3. Гравюра. Результат нагадує неон.

4. Картина для вишивання. Це прикольна ідея для вишивання хрестиком.

5. Акварельна розмальовка. Може навчити краще працювати і розуміти колір.

6. Бісерна вишивка. Також прикольно виблискує.

7. Румбокс. Наліпки для створення інтер'єру.

8. Румбокс-конструктор. Створення кімнати з купою елементів.

Види акварельних фарб: так і ні

Види акварельних фарб

За формою випуску

Кюветні (пани) — тверді

Плюси: компактні, довговічні, зручні для роботи на природі, не висихають безповоротно, доступна ціна входу.

Мінуси: важче набрати багато пігменту за раз, тверді пани потребують зволоження перед роботою, студійні великі заливки робити складніше.

Напівм'які пани

Плюси: швидше розмочуються ніж тверді, добре тримають форму.

Мінуси: дещо дорожчі за тверді, менш поширені.

Туби (м'які)

Плюси: легко набирати великі кількості фарби, зручні для великих форматів і заливок, пігмент одразу готовий до роботи.

Мінуси: можуть висохнути в тубі при неправильному зберіганні, займають більше місця, дорожчі в перерахунку на об'єм.

Рідка акварель (liquid watercolor)

Плюси: яскравість, однорідність, готова до використання одразу.

Мінуси: часто містить барвники замість пігментів — нестійка до світла, гірша світлостійкість, не підходить для серйозних робіт.

За якістю (класом)

Студентські

Плюси: низька ціна, доступність, підходять для навчання.

Мінуси: менше пігменту, більше наповнювачів (декстрин, каолін), слабша світлостійкість, кольори можуть мати відхилення від заявлених.

Професійні (художні)

Плюси: висока концентрація пігменту, точна передача кольору, хороша світлостійкість (рейтинг ASTM I–II), передбачувана поведінка, прозорість.

Мінуси: висока ціна, деякі кольори з дорогими пігментами коштують значно більше за інші.

За складом пігменту

На основі органічних пігментів

Яскраві, прозорі, але деякі нестійкі до світла (особливо флуоресцентні).

На основі неорганічних/мінеральних пігментів

Висока світлостійкість, але деякі непрозорі (охри, землі, кадмії, кобальти), можуть осідати гранульованим шаром.

Металізовані та перламутрові

Містять слюду або бронзовий порошок. Плюс — декоративний ефект. Мінус — не вважаються класичною акварельною технікою, погано змішуються зі звичайними фарбами.

Специфічні параметри, що відрізняють фарби

Гранулювання — деякі пігменти (ультрамарин, церулеум, деякі сієни) осідають у текстуру паперу нерівномірно. Це може бути плюсом (фактура) або мінусом (втрата рівності тону).

Прозорість vs непрозорість — кожен пігмент має свій рівень. Непрозорі фарби (наприклад, цинкові білила, деякі жовті кадмієві) перекривають нижні шари, що суперечить класичній акварельній техніці.

Дифузія (blooming) — деякі пігменти активно розтікаються у вологому середовищі. Залежить від пігменту і є передбачуваним параметром у якісних фарб.

Ревівабельність — здатність повторно розмочуватися після висихання. У більшості акварелей є, але у деяких виробників фарба після висихання погано піднімається.

Види акварелі за складом зв'язуючого

Гуміарабікова (класична)

Зв'язуюче — гуміарабік (смола акації). Це стандарт індустрії: більшість туб і панів від Winsor & Newton, Schmincke, Daniel Smith — саме такі. Фарба прозора, добре розмивається, після висихання злегка блискуча. При надлишку гуміарабіку фарба може кракелювати на сильно насичених шарах.

Медова (honey-based)

До складу додають мед або інвертний цукор як пластифікатор. Фарба залишається м'якішою після висихання, краще ревівабельна, менш схильна до кракелювання. Пани з медом не пересихають так сильно на морозі. Мінус — у вологому кліматі може притягувати вологу і злипатися, деякі виробники кажуть про ризик плісняви при довгому зберіганні у вогкості. Типові представники: Sennelier, частково MaimeriBlu.

Гліцеринова

Гліцерин як пластифікатор замість або разом з медом. Ефект схожий — м'якість, ревівабельність. Фарба довше залишається вологою на палітрі, що зручно для роботи, але може заважати швидкому висиханню шарів. Іноді додають у студентські фарби для здешевлення.

Сухі акварельні пани (без додаткових пластифікаторів)

Максимально тверді, мінімум добавок. Перед роботою потрібно активно зволожувати. Пігмент концентрований. Менш зручні для швидкої роботи, зате стабільніші при зберіганні та транспортуванні. Із мінусів: при контакті з водою можна повністю змити.

Акварельні олівці та стіки

Пігмент із водорозчинним зв'язуючим у твердій формі без гуміарабіку або з мінімумом. Можна використовувати сухими як олівець або розмивати водою. Мінус — концентрація пігменту нижча ніж у звичайній акварелі, рівних заливок важко досягти.

Акварель на основі оксгалі (ox gall)

Жовч бика додається як поверхнево-активна речовина, зменшує поверхневий натяг води. Фарба краще лягає на жирний або ламінований папір, менш схильна до "кульок". Самостійним типом вважається рідко — частіше оксгаль продають як окрему добавку, але деякі виробники включають її до складу.

Акварель з декстрином

Декстрин — дешевший замінник гуміарабіку. Типово для дешевих студентських наборів. Фарба матовіша, менш прозора, гірше тримає пігмент на поверхні паперу. Відчутно поступається гуміарабіковій за якістю.

Наші виробники:

ROSA Gallery — професійна лінійка. Широка палітра до 90 кольорів, є туби і кювети, є серія Granulation спеціально для гранулюючих ефектів. Вважається основним вітчизняним професійним брендом. ☄️

ROSA Studio — бюджетніша лінійка від того ж виробника. Для навчання і хобі. ☄️

ROSA Kids — дитяча лінійка.

ZiBi — українська канцелярська марка. Є медові і сухі варіанти. Орієнтована на школу.

Kite — також українська, шкільна категорія.

Гамма UA — є в Епіцентрі, бюджетні набори.

Art Nation — продаються в художніх магазинах, кювети з пензлем-резервуаром, хобі-сегмент.

Point (АТБ) — найбюджетніша опція, власна марка мережі. Шкільний рівень.

Імпортні бренди що є в Україні

Royal Talens (Нідерланди)

Van Gogh — студентський рівень, добра якість для ціни.

Ecoline — рідка акварель у флаконах, яскраві барвники, але не пігменти — нестійка до світла.

Winsor & Newton (Великобританія)

Cotman — студентська лінійка, є в продажу невеликими наборами.

Professional — рідше, але зустрічається в спеціалізованих магазинах.

Reeves — бюджетна британська марка, є в деяких магазинах.

Lefranc Bourgeois — французька, зустрічається.

Art Rangers — китайський виробник, є туби і кювети, хобі-сегмент за низькою ціною.

Bertrand — також китайська бюджетна марка що з'явилась на ринку.

Worison — китайська, металевий пенал, хобі.

BIC Kids — дитяча.

Faber-Castell (Німеччина) — є в Україні, зустрічається в канцелярських і художніх магазинах. Основна лінійка що продається — Albrecht Dürer, це акварельні олівці що розмиваються водою, дуже якісні для свого типу. Також є набори кювет серії Connector і Studio. Загалом позиціонуються між студентським і напівпрофесійним рівнем, якість вища ніж більшість бюджетних китайських аналогів.

Що таке "промт челендж" та "ші промти" в мистецтві?

"Челендж промпт" він же "challenge prompt" та "ші промпт" він же "ai prompt" це коли штучний інтелект дає випадковий набір текста для ідеї з малюнком, а художник без використання ші руками малює за текстом від ші.

Промпт це набір текста, один із прикладів:

“Молода дівчина-воїн стоїть на скелі під час заходу сонця, тримає меч із світлом, вбрана у легку броню з металевими вставками, волосся довге та руде, вітер грає пасмами, фон — величний гірський пейзаж, стиль — реалістичний з елементами фентезі, теплі та золотисті відтінки, детально промальовані очі та текстури.”

Художник розпочинає малювати без використання ші для генерації малюнку. Так-так, це робота своїми руками.

Що таке "тематичні свепи/стильові свепи" в мистецтві?

Ні, вам не почулося. Це слово "свеп", яке перекладається як "swap" не "свайп/swipe".

Тематичний свеп/стильовий свеп = художники намагаються вийти зі своєї зони комфорта і намалювати персонажів одне одного у стилі одне одного.

Один художник малюе персонажа другого у стилі того другого. А другий художник малює персонажа першого у стилі першого. Акцент на стилі і спробі вийти на новиц рівень.

Що таке "скетч/дудл реквест" в мистецтві?

Скетч він же sketch, дудл, він же doodle. Це швидкі замальовки без цілі охайності, розмальованих до кінця/ідеала артів. Малюнки у спрощеному вигляді.

Часто художники займаються цим у художніх школах, на спільних серверах/тредах.

Що таке "спідпеінт/лайвстрім арт"?

Спідпеінт він же speedpaint запис відео з процесом малювання. Зазвичай прискорений.

Лайвстрім він же livestream це малювання в реальному часі зі стрімом для інших.

Основна мета: поділитися власними навичками та секретами малювання з іншими для допомоги покращити навички інших художників.

Що таке "фан арт/ОС арт" у мистецтві?

Фан артом називають малюнки на тему улюбленої книжки, кіно, аніме, мультфільмів. Це коли художники малюють у своєму стилі улюблених існуючих персонажів.

ОС артом називають малюнки з власними персонажами. Воно ж малювання ОСів. Інколи це пов'язано з малюванням ОСів інших художників. ОС = own character, власний персонаж.

Що таке "редрав" в мистецтві?

Редрав він же redraw це ідея з теперішніми покращеними навичками намалювати дитячий/старий малюнок на новому рівні і поставити їх поруч для демонстрації прокачування навичок.

Художники часто люблять показувати свій прогрес у малюванні, вказуючи навіть рік.

Деякі художники щороку на новому рівні перемальовують старий малюнок.

Це покращення навичок і прогрес у мистецтві. Інколи відноситься до челенджів.

Що таке "челенджі/марафони/флешмоби" в мистецтві?

Челенджі це виклик.

Марафони та флешмоби пов'язані як і виклики з охопленням величезної аудиторії різноманітних художників.

Мета: залучити більше охоплення, отримати популярність серед інших художників, фанів.

Inktober це об'єднання чорнил та жовтня, чортень, чоржовтень, жовнила. Протягом усього місяця художники малюють по 1 малюнку чорнилом, часто без використання фарб з різними кольорами.

Drawcember це об'єднання листопада та малювання лисюнок, малюпад. Художники малюють протягом всього листопада.

MerMay це малювання морських дів протягом травня, травморе. Тут все простіше. Морських дів малюють не протягом всього місяця.

Є і багато інших челенджів. Художники об'єднуються однією темою.

Що таке "реквест" в мистецтві?

Реквест або ж request це створення малюнку без обміну. Реквести можуть бути платними. Частина художників малюють реквести за безкоштовно.

У безкоштовних реквестах немає гарантії що художник щось намалює, бо обирає хоче чи не хоче юбратися за ту чи іншу роботу.

Open request/free request = художник може розпочати в будь-яку вільну хвилину малювати.

Closed request = художник не займається проханнями щось намалювати.

Trade-request = арт трейд. Обмін малюнками.

Що таке "гіфт" в мистецтві?

Гіфт або ж gift означає подарунок. Повністю безкоштовна робота від художника для художника. Це може бути ваш персонаж, або незалежний малюнок.

Іноземці часто пишуть "friends only" що означає наступне: вони не малюватимуть за "безкоштовно" незнайомим людям. Лише тим, кого вважають друзями.

Що таке "комішени" в мистецтві?

Словом "комішен" або ж "comission" називають малюнок, створений за гроші. Художник просто на замовлення створює малюнок і додає права на використання.

Перероблювати малюнок, змінюючи його забороняється.

У кожного художника є так званий "прайс лист" він же "price list" або ж ціновий список. Слово full означає досить часто персонажа з фоном, повноцінно намальованого, розфарбованого. Частина малює портрети, верхню половину тіла, з фоном/без.

У кожного художника свій прайс-лист, правила та інше.

Що таке "трейди" в мистецтві?

Інколи ви можете бачити як художники пишуть "art trades are open" це означає що художник готовий намалювати вашого персонажа взамін... на ваш малюнок з його/її персонажем або ж улюбленою темою.

Арт трейди це творчий обмін малюнками. Не завжди буквальний. Інколи люди просто малюють і залишають на своїх сторінках малюнки з вашими персонажами, дописуючи що намалювали їх для вас, очікуючи ваш малюнок для них.

Що таке "колаборація" в мистецтві?

Слово "колаборація" походить з англійського "collaboration" і означає спільну об'єднану роботу.

У художньому колі, це слово відноситься до малюнків, які виконуються одразу ж кількома художниками.

🟢 Художники можуть разом створювати та розмальовувати один малюнок.

🟢 Художники можуть створювати своїх персонажів своїми стилями, які об'єднані одним полотном, це також має назву "колаб".

🟢 Художники на одному полотні поділені на 2-4 маленьких полотна і впродовж обмеженого/не обмеженого часу малюють персонажа/персонажів на одну тему.

🟢 Художники створюють замальовки, хтось розфарбовує, хтось залишає чорно-білу замальовку (скетч). Однак, кожен малюнок робиться на одному полотні різними артистами.